Вісті Черкащини До 130-річчя залізничної станції у Тальному
► Документ
Початок будівництва залізниць на території України, що входила до складу Російської імперії, належить до 60-х років XIX століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів. Першу в Україні залізницю Одеса – Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за державні кошти, будівництво тривало біля трьох років (1863—1865), керував цими роботами барон К. фон Унгерн-Штернберг.
Формально початком існування новоствореного товариства Південно-Західних залізниць є 7 червня 1870 року, коли був затверджений Статут товариства. В 1890-1897 роках товариством збудовані дільниці Козятин – Умань, Христинівка – Шпола, завдовжки 182 та 119 верст відповідно. Рух на залізничній дільниці від Христинівки до Шполи (нині Христинівка – Цвіткове) був відкритий 27 (15) червня 1891 року. Магістраль мала бути одноколійною, з роз’їздами, на земляному полотні; мостові опори (довжиною від 10 до 25 саж.) мали бути кам’яними; для станцій планувалося двохколійка. На цьому відрізку, в 1890-1891 роках, за дві версти від містечка Тальне Уманського повіту Київської губернії графом Павлом Шуваловим збудована залізнична станція «Тальное», яку було відкрито в грудні 1891 року.
Вокзал залізничної станції «Тальне» побудований за типовим проєктом, за береговою схемою (будівля розташована паралельно залізничним коліям), яка була поширена в Україні наприкінці XIX століття. Будівля складалася з трьох частин різної поверховості. В архітектурному оформленні будівлі використані стилістика романської архітектури та мотиви цегляного стилю зі скромним декором. Назву станції вимуровано цеглою. При будівництві використано тенденції чіткого функціонального зонування різних частин будівлі: в одноповерховому об’ємі розмістились касова зала та зала очікування, у двоповерховому центральному об’ємі – кімнати для відпочинку, в кутовому триповерховому блоці було передбачено розміщення адміністрації, телеграф та квартира начальника станції.
До управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційна, зборів та матеріальна. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, навчальний відділ і лікарська служба. Товариством відкривалися навчальні заклади для підготовки працівників та службовців залізниці в Христинівці, Вапнярці, Козятині. Навчалися там і тальнівчани. Витрати на навчання і утримання одного учня в училищі становили 13 рублів на місяць, а викладач отримував 290–300 рублів.
Рухомий склад налічував 1480 паротягів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів. Майже до 1890-х років паротяги Південно-Західної залізниці працювали на дровах. Після 1885 року їх поступово стали переводити на вугілля. Середня виручка з одного залізничного пасажира в 1904 році становила 1 рубль 5 копійок. Ви помічали залізничну водогінну вежу? Вона також 1890-1891рр. забудови, одна з перших водогінних споруд містечка. Вода була потрібна для роботи парових котлів.
Поява залізниць спонукала до будівництва мостів, здатних витримувати значні навантаження. Залізничний міст металевої конструкції через Гірський Тікич з консольними фермами на кам’яній опорі був зведений за проєктом Євгена Патона.
З 1 січня 1895 року залізничні дороги були прийняті в державне управління, акціонерам виплатили «нарицательний капитал» акцій, або ж видали тим, хто бажав 4% Державної ренти і посвідчення на отримання девідентів.
1913 року розгорнута довжина головних колій Південно-Західної залізниці становила 3906 верст, у тому числі 1349 верст – дві колії.
Тальнівський залізничний вокзал є пам’яткою архітектури кінця XIX століття. За 130 років існування приміщення вокзалу добре збереглося, лише змінився його колір: з охристого на бірюзовий.
Світлана ПРОЦЕНКО, директорка Тальнівського музею історії
