«Для залучення молодих та перспективних фахівців, які дбають про здоров’я населення, ми створюємо належні умови праці» - Вісті Черкащини

«Для залучення молодих та перспективних фахівців, які дбають про здоров’я населення, ми створюємо належні умови праці»

Лікарні асоціюються із почуттями болю, розпачу та, часом, безнадією. На жаль, це сумна практика нашого життєвого досвіду. А в Україні краще взагалі не хворіти. Зовсім.
Навіть якщо вам пощастило і ви зустріли справжнього лікаря, це ще не означає, що він зможе надати допомогу саме так, як би того хотів, адже ця можливість є далеко не всюди. Система охорони здоров’я роками перебувала у вкрай занедбаному стані. У найскладнішому становищі – невеликі районні лікарні.
Як якісно надавати медичну допомогу людям в умовах районної лікарні, збирати навколо себе однодумців, користуватися фінансовою підтримкою від місцевого бізнесу та стукати у потрібні двері, нам розповів головний лікар Тальнівської ЦРЛ Олег Солодько.
– Олеже Володимировичу, розкажіть, коли з’явилось бажання стати лікарем?
– Я народився у с. Дзензелівка Маньківського району. З дитинства бачив себе виключно хірургом, адже багато часу проводив із мамою, яка працювала медсестрою. Можна сказати, я виріс у стінах медичного закладу. Навіть працював у тій лікарні санітаром два роки. Це був ніби перший досвід у лікарській професії.
Після школи, не вагаючись, подав документи до Вінницького медичного університету на факультет «Лікувальна справа» і вступив до нього. Під час навчання в університеті був асистентом на операціях. Для мене це було цікаво і вкрай важливо як для майбутнього хірурга. Я мав змогу дивитися та набиратися досвіду. Десь, окрім хірургії, я себе не бачив. Інтернатуру проходив у Київській медичній академії післядипломної освіти імені Шупика. Практикував на базі Черкаської та Київської обласних лікарень. Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вона теж лікар – невропатолог.
Після закінчення інтернатури я почав працювати у Маньківській ЦРЛ. Дружина влаштувалася у місцевому санаторії.
– Ви вже 16 років працюєте у Тальнівській лікарні. Як сталося, що переїхали сюди?
– Як я вже зазначив, дружина працювала в санаторії, я – у Маньківській ЦРЛ. У той час у нас народилася донечка. Згодом нам обом, як сімейній парі лікарів, запропонували роботу у Тальному. Ми погодилися – з того часу і практикуємо у Тальнівській райлікарні. Маю вищу категорію з хірургії. Зараз здобуваю другу вищу освіту. Думаю, з вибором професії я не помилився. За 20 років, які я присвятив лікувальній справі, зробив близько 6000 операцій. Моїми пацієнтами були і дорослі, і діти. Вважаю, що хірург постійно має бути в тонусі, виконувати оперативні втручання, бо руки повинні пам’ятати усі ті тонкі рухи, від яких залежить життя людини на операційному столі. Це така професія, де працюєш і руками, і розумом, і душею.
– Ви вже 2 роки обіймаєте посаду головного лікаря. Що спонукало Вас стати керівником?
– Це окрема історія. Особисто я бачив себе практикуючим лікарем – хірургом, який надає допомогу людям. Стати головним лікарем мене переконав колектив. Колеги висловили мені довіру. Погодився, щоб зберегти лікарню та захистити медперсонал, адже була загроза закриття лікувального закладу. З того часу ми працюємо та боремось за нашу лікарню усім колективом.
Наша лікарня, як і інші медичні заклади області, відчуває кадровий голод. Проте я переконаний, що є три основні фактори, які зможуть кардинально змінити ситуацію.
Насамперед, це гідна заробітна плата. Друге – це сучасне медичне обладнання, адже це основне, що необхідно в роботі лікаря. І останнє – це забезпечення житлом. Мрію, що зведемо будинок для лікарів на території Тальнівської ЦРЛ. Сподіваюся, це змінить ситуацію у нашому медзакладі на краще: до нас приїдуть молоді фахівці.
– Якими були Ваші перші кроки на посаді головного лікаря?
Щойно став головним лікарем, поїхав до Києва на двомісячні курси до Інституту післядипломної освіти вдосконалювати знання із організації охорони здоров’я. Ці курси неабияк сприяли моєму розвитку у якості управлінця. У 2019 році брав участь у курсах, що організовувала Національна служба здоров’я. З новими ідеями та думками я приїхав до Тального і почав реформувати заклад, організовувати штатну структуру. Добре, що почав саме тоді. Якби ми увійшли в реформу в такому розбалансованому вигляді, який мали на той час, то наш колектив залишився би без зарплат. Зараз фінансування від Національної служби здоров’я покриває повністю заробітну плату. Ми усі чекаємо на 2021 рік, коли збільшиться ставка за пролікований випадок (зараз ця сума становить 4,5 тис. грн., а планують збільшити до 12 тис.), то це значно підвищить зарплати лікарям.


– Чи вдалося вам покращити матеріально-технічну базу лікарні? Яким чином?
– Перш за все, я провів аналіз, аби зрозуміти існуючий стан речей. У нас було розбалансоване відділення реанімації, не було обладнання, щоб надавати висококваліфіковану допомогу пацієнтам. Була досить слабка діагностична база. Наприклад, зробити ультразвукове дослідження пацієнти їхали до інших районів. Виникло питання: «Як це організувати у нас?». Я не люблю просити про допомогу, звик усього досягати сам, проте я розумів, що це потрібно громаді.
Я звернувся до місцевої влади, однак вільних коштів на фінансування не виявилось. Залишилось шукати підтримки у меценатів та інвесторів.
Вагому допомогу надав Володимир Мовчан: ми покращили матеріально-технічне оснащення лікарні, придбали сучасний УЗД-апарат високої якості. Тепер діагностику у нас на місці проводить кваліфікований фахівець Руслан Тисячний, який раніше працював у приватному діагностичному кабінеті.
Також потребувало оснащення і реанімаційне відділення. Це питання теж було вирішено: було придбано кардіомонітори, сучасний апарат ШВЛ, відсмоктувачі для проведення реанімаційних заходів. Тепер ми можемо надавати кваліфіковану допомогу пацієнтам у повному обсязі. Велика подяка за своєчасну фінансову допомогу. Звісно, це ще не повний перелік проблем, які наразі потребують вирішення. Нам необхідний рентген-апарат. Адже наш уже давно вичерпав свій ресурс, знімки низької якості. Вартість нового – у межах 3,5 млн. грн.. Це питання потребує консолідованого рішення з місцевою владою та бізнесом. Не зайвим було б придбання ендоскопічного обладнання.
Також нам потрібен комп’ютерний томограф, але тут без інвестора не обійтися. Ми готові надати приміщення для встановлення обладнання. Пацієнти будуть отримувати якісні діагностичні послуги, а приватна лікувальна справа – вийде на новий рівень розвитку у нашому районі.
Цього року я брав участь у програмі, яку організовувало Міністерство економіки Німеччини. Основне її спрямування – налагодження економічних відносин між двома країнами. Це була реальна можливість залучити інвестора. Проте через пандемію коронавірусу, зустрічі згорнули, з надією на відновлення восени 2021 року.
– Чому Ви вирішили балотуватися?
– Я відбувся як хірург, реалізував себе як керівник, маю позитивний досвід залучення та ефективного використання інвестиційних коштів. Впевнений, що, маючи повноваження депутата, я зможу реалізувати свої задуми та принести користь суспільству.
– Якою Ви бачите Тальнівську ЦРЛ після об’єднання громади?
– Як на мене, наш район і його мешканці зараз у виграшному становищі, оскільки утворюється одна громада. Чому це позитивно вплине на наш медзаклад? Зараз 90% фінансування ми отримуємо від Національної служби здоров’я і потребуємо дофінансування у межах 10% – це не такі великі гроші. Кошти, які отримуємо з НСЗУ, «осідають» у вигляді податків у громаді. Ця сума є значно вищою від розміру цього дофінансування. Тобто, громаді вигідно мати заклад, який акумулює державні кошти, що потім надходять до бюджету у вигляді податків. Маємо пряму залежність: чим краще обладнаний медзаклад – тим якісніші послуги він надає, тим більше він заробляє, і громада отримує більше податків.
Ми у змозі розвивати додаткові послуги. Наприклад, у новоствореному районі ми можемо стати базовим закладом, який має пологове відділення. Сьогодні у нас народжують частіше, ніж у Звенигородці. Обладнанням наше відділення забезпечене, очікуємо на сіпап-апарат. Маємо у штаті багато молодих професійних гінекологів. Є потреба у ремонтах, аби в усіх палатах пологового було комфортно.
У лікарні на постійній основі діє дитяче терапевтичне відділення. Зараз ми можемо відкрити відділення з лікування інсультів. Умови можна створити. Фахівці у нас є, обладнання, окрім томографа, теж. Відкриття такого відділення дало б можливість лікувальному закладу додатково отримувати дохід, що може сягнути 3 млн. грн..
– Віримо, що завдяки відданій праці все вдасться. Лікарня – це не місце безнадії, це місце, де завжди допоможуть, де любов та піклування долають біль.

Ольга ОСІЯНЕНКО

17.09.2020 16:00
Переглядів: 2307
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.