Чим займалася районна рада 5 років: депутатський погляд зсередини

«Час розкидати каміння й час збирати каміння,
час обнімати і час стримуватися від обіймів»
Біблія, Екклезіаста, 3:1-8

До завершення повноважень Тальнівської районної ради, як й інших органів місцевого самоврядування, залишається все менше часу. Хтось поспішає надолужити згаяне, а комусь, як і раніше, байдуже до всього.
Особливу увагу привертає постать голови райради Любомської В.О.. Їй байдуже, що про неї кажуть люди, як тому коту, якого не цікавить, що про нього думають миші…
Тальнівська районна рада VІІ скликання працювала всі роки як зламаний механізм. Любомська вчилася 5 років як вправно з вигодою для себе ділити бюджетні кошти за порадами незмінного та досвідченого наставника в таких справах, керівника апарату районної ради Карпука В.П., який, як сірий кардинал, вправно диригує її витівками. Разом вони постійно домагалися незаслужених премій і підвищення своїх зарплат, хоч мало б бути соромно отримувати дармові гроші, по суті, ні за що. Бо насправді в діяльності ради не було такої роботи депутатів, і самої голови, за що можна було б підвисити собі зарплатню та зверху виписати премію. Не доводилося бачити або чути про якісь цікаві виступи з трибуни сесійної зали за рідкими винятками з боку деяких принципових депутатів, але їх одиниці, проти такої більшості. Тож хоч якихось дискусій на сесіях ради не було, а рішення приймалися зазвичай без серйозного обговорення, у так званому турборежимі, на замовлення керівництва ради та на догоду певним силам, які, очевидно, за це щедро вдячні частині депутатів з оточення Любомської, яких охопила епідемія користолюбства.
Увійде в ганебну історію цієї ради тривала метушня з обранням заступника голови районної ради, з яким вона так і не спромоглася визначитися. Пам’ятаються невдалі спроби Любомської добитися обрання своїм заступником депутата від фракції «Батьківщина» Бондарчука В.І.. Піймавши від депутатів облизня, надалі Любомська затято не стала підтримувати інших запропонованих кандидатів на посаду заступника і вирішила на зло всім одноособово керувати без будь-якого вміння поводитися із займаною посадою, хоч нічого путнього від цього не було. А спроби випинати свої сумнівні нахили керівника не змогли компенсувати її недалекоглядність у роботі та правове невігластво. Отож своєю волюнтаристською поведінкою спровокувала два кримінальні провадження, у яких є фігуранткою. Очевидно, така вже її вдача – грати у покер із законом. Коли пригадати кримінальну історію, де вона, працюючи бухгалтером одного з приватних підприємств, без участі якого ухилення від сплати податків навіть теоретично є неможливим, у судовому процесі стала свідком фінансових зловживань його керівника, відкараскавшись легким переляком. Після цього наївною здається пропозиція Анатолія Кравчука в його публікації в газеті «Колос» від 13 серпня ц. р. про те, що до керівництва майбутньою ОТГ має неодмінно прийти особа із здібностями фінансиста, яка досконало розуміється у бюджеті. Шанований мною Анатолій Антонович при цьому мав би обов’язково уточнити, що тут потрібен спеціаліст по частині наповнення бюджету, а не його розподілу на свою користь чи наближених осіб. Як зараз відбувається у Тальнівській районній раді, де останні декілька місяців Любомська відчайдушно намагається спробам окремих депутатів зменшити роздутий кошторис для утримання апарату районної ради. В іншому разі пропозиція Анатолія Кравчука виглядає як спланована провокація, яка воліє до жахливого кінця, хоч інколи й кажуть, що він буває кращим, ніж жахи без кінця. Благо, надалі автор статті сам засумнівався в цьому, бо дійшов висновку, що статки багатих нажито за рахунок простих людей, думка яких нікого не цікавить, а совість «крутих» навряд чи колись проснеться. Ба, чи не всі вони вважають, що турбота про себе почасти є також піклуванням про людину.
З-поміж інших ляпів у нинішній раді депутатам запам’ятається період так званого безголів’я. У середині березня 2019 року тодішня голова районної ради Любомська, виходячи з власних інтересів, без попередніх консультацій з депутатами залишила свою посаду та поспішила очолити Тальнівську райдержадміністрацію. За її авантюрною пропозицією було вирішено покласти частину повноважень голови ради на керуючого справами Карпука В.П., який мав би терміново готувати для розгляду питання обрання нового голови районної ради. Проте чиновник, чи то сп’янівши від довіреної йому депутатами влади, чи, може, виконуючи замовлення Любомської, п’ять місяців перебував у сплячці та гарячково проснувся лише після звільнення її у серпні з посади голови РДА. Тож миттєво в нього розпочалася сверблячка зі скликання наступної сесії районної ради, основним питанням якої стало обрання Любомської, що залишилася без роботи, на посаду голови ради, хоч після чергової сесії 23 серпня минуло всього кілька днів.
Отож не дивно, що явка на сесію ради 13 вересня минулого року деяких депутатів, які з’являлися до цього чи не з частотою сонячного затемнення, була показовою. Мабуть, цього разу вони переймалися не лише працевлаштуванням Любомської знову на посаді голови райради, що до цього бездарно керувала Тальнівською райдержадміністрацією, як і її попередник Клименко В.П., але й своїми користолюбними інтересами за принципом «ти – мені, а я – тобі». У своєму виступі на тодішній сесії Любомській довелося грати роль великого ілюзіоніста, бо провали у своїй багаторічній роботі намагалася пояснити як війною на Донбасі, так і невдалими реформами в країні. З усього було видно, що конкретної програми своїх дій вона так і не має, або ж чомусь приховує. Здавалося б, годі було очікувати обрання її знову на омріяну посаду. Однак диво сталося. Любомська, як лобіст інтересів частини аграрного бізнесу району, за його неприхованої підтримки повернулася в образ голови районної ради. Відтоді минув рік, та будь-якого результату своєї «діяльності» Любомська так і не показала, що було зрозумілим і до того, бо недаремно тоді на сесії районної ради несамовито розпинався депутат обласної ради Копійченко В.П., переконуючи депутатів у її, нібито, виняткових здібностях відстоювати інтереси району в кабінетах обласних чиновників, хоч від таких аргументів струменіло як браком поміркованості, так й інших раціональних ознак мислення.
Любомській вдалося за 5 років занехаяти Тальнівський район. Чиновниця застосувала свої виняткові здібності для того, аби Тальнівський район без відома його жителів приєднали до Звенигородського, щоб дороги на Тальнівщині не бачили ремонту роками, щоб у районі утворилася лише одна ОТГ, якою керуватиме сама ж Любомська, пресуючи сільських старост та деребанячи землю і бюджет. Надзвичайні управлінські здібності керівниці району Любомської загнали Тальнівщину у борг в 3 мільйона, які успадкує ОТГ. Не зважаючи на заборгованість району, чиновниця увесь час отримувала премії та надбавки за високі досягнення праці. Виходець з Тальнівщини, голова Черкаської облради Анатолій Підгорний, за сумісництвом товариш Любомської, із загадкових причин не помічав управлінські провали землячки. Хоча чиновник, займаючи таку серйозну посаду, мав би першим на це зреагувати. Але на жаль, рука руку миє…
Сумно, що за такого керівництва час згаяно безповоротно, хоч у нашого району були шанси, яких не було в більшості наших сусідів, яким, проте, вдалося не лише вистояти, але й розпочати обнадійливий розвиток.
Однак насправді нічого дивного в цьому немає, бо район останніми роками очолювали або заслані з інших районів варяги, або невдахи, або сучасні доморощені керівники з сумнівними діловими та моральними чеснотами, яким за своїм особистим не до цього.
Залишається сподіватися на наступників, які змінять і керівників, і «німих» депутатів.

Депутат Тальнівської районної ради, правозахисник
Олександр ПИЛИПЕНКО
28 вересня 2020 року