Час збирати каміння: як жителі Тальнівської громади реагують на каміння попід парканами

«Я вже не знаю, як боротися з нашими сусідами. Вулиця наша і так вузька, машинам важко розминутись. Неодноразово ми натрапляли на каміння, яке розставили наші сусіди. Якогось разу навіть машину довелось ремонтувати, бо розминались і наїхали на те каміння. Ми живемо по вулиці Калиновій в Тальному. Каміння в сусіда розкладене не на пів метра від паркану, а за метрів три. А нещодавно його стало в два рази більше, як грибів після дощу. Раніше люди могли там пройти, дитина проїхати на велосипеді, а тепер не можна, бо хтось вирішив привласнити собі територію, яка йому не належить. Поліцію колись викликали – без толку. Самі навіть прибирали – не розуміють, назад ставлять. Може хто знає, як правильно юридично вплинути на цих людей, підкажіть!» – звернулася до редакції газети «Новий Дзвін» тальнівчанка Катерина.
Таких «калиток» (пам’ятаєте Герасима Никодимовича Калитку з п’єси Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» і його загребущу любов до землі) вистачає й по селах, і не лише на Тальнівщині. Вони вважають, якщо прибирають та обкошують територію між власною огорожею та проїжджою частиною, значить, це їхня власність. Одні дерева висаджують, інші квітники розбивають, а треті он – камінням чи хмизом обмощуються. Навіть не задумуючись, що через те каміння хтось може потрапити в ДТП або, не дай Бог, загинути. А якщо в селі немає тротуару і людям доводиться йти узбіччям, дітям їздити на велосипеді, мамам з дитячою коляскою. Звісно, це створює не лише незручності, а й виходить за рамки правового поля. Ми запитали у наших респондентів, якої вони думки з цього приводу:
«Думаю, що земля попід парканом і те, в якому вона стані – то обличчя власника приватної площі за тим парканом. Якщо людина поприбирала біля свого подвір’я – повигрібала листя, прибрала смітники, насадила там квіти, то це добре. Зовсім інше діло, коли там «облагороджують» аж занадто: насаджують дерева, через які потім не дістатися до комунікацій, що під землею, чи розбивають цілі квітники з загорожами цегляними. В цьому випадку це вже занадто», – каже Тетяна з Тального.
«Є така приказка: хазяїн-барин. Хто що хоче, те й робить. Не знаю, чи хто контролює це?» – обурюється тальнівець Ігор.

«Не розумію людей, які крім свого забору ще до середини вулиці роблять огорожі тими камінцями. В такому разі вулиця вужча – ні пройти, ні проїхати. Дві машини не можуть розминутися, а як людина йде і машина їде, то нема куди втекти, там же квіточки ростуть. Особливо дратує, коли такі «огорожі» камінням роблять на половину тротуару (наприклад, вулиця Свободи в Тальному) – з дитячим візочком просто неможливо проїхати», – нарікає Марія з Тального.
За роз’ясненням ми звернулися до заступника міського голови Тальнівської міської об’єднаної громади Олександра Маринченка:
– У міській раді з минулого року введений у дію відповідний регуляторний акт, за яким все, що лежить між дорогою і пішохідною зоною, може лежати там три дні, не більше. Правила прописані для ОТГ, тому не має різниці: це село чи місто. Земля мешканця обмежена його забором. Все інше – земля територіальної громади, до цього це була власність міської чи сільських рад. Ніхто не має права туди нічого класти. Це заборонено. У себе в дворі, будь ласка, – викладай, що хочеш. Карман Олександр Анатолійович є уповноваженою особою на складання адмінпротоколів за порушення норм та правил благоустрою у Тальнівській міській об’єднаній громаді. Він має право складати протоколи і виносити їх на розгляд адміністративної комісії. У разі порушення – штраф або попередження. На сайті міської ради правила благоустрою розміщені більше пів року, будь-хто може ознайомитися. Вони пройшли громадські слухання, регуляторний акт.
Я розумію, що в місті й по селах є багато таких порушень, поки не доходять руки. За новою структурою я планую ввести у штат працівника, який був би звільнений від зайвої писанини, а мав можливість виявляти порушення і робити приписи, аби привести місто та громаду до належного санітарного та естетичного стану.

Марина КАМІНСЬКА