Адміністраторка одного із сіл Тальнівщини заручилася підтримкою сільгоспвиробників

– Я був приємно вражений, коли приїжджаю в село, а там адміністраторка прибирає, з нею – люди. Робота наша побудована на взаємодовірі. Мені легко з нею працювати, – каже про одну з адміністраторок свого старостинського округу Павло Олександрович Козаченко.
Наталія Миколаївна Кузьменко стала адміністратором у своєму рідному селі Шаулиха 8 лютого. До цього довгий час працювала секретарем сільської ради, роботу знає, людей також, тому й не вагалася, коли запропонували спробувати. За що взялася найперше – боротися з негодою, що саме лютувала на Тальнівщині. У тісній співпраці з сільгоспвиробниками зуміли тримати дороги проїзними, хоча було й непросто – перемети утворювалися такі, що жодна техніка не брала. Потім прийшла весна, а з нею – проблеми з водопостачанням. Справа в тому, що в селі дві водонапірні вежі, обидві на балансі у сільгоспвиробників, тому коли у одній із них згорів двигун і частина села залишилася без води, довелося до них звертатися. Прорвало трубу – знову на поміч прийшли орендарі. Мотя Миліянівна Нещадим дала техніку, заплатила чималу суму коштів, аби відновити водопостачання. Відсутнє в селі вуличне освітлення – інший сільгоспвиробник береться до справи: дає техніку, разом шукають спеціаліста. Зроблено: лампочки вкручено, село освічується!
Прийшов час наводити лад у селі – не проблема. Зібралися всі разом (у селі проживає всього-на-всього 345 чоловік), пообрізали дерева, розчистили сквер біля сільського будинку культури, позагрібали, позамітали, побілили бордюри та штахети і на останок ще й алею з туй посадили біля пам’ятника Скорботна мати, що в центрі села. Ані фарби, ні вапна, а тим паче, саджанців не чекали від Тальнівської громади. Все своїми силами.

– Ми так звикли – надіятися лише на себе. Якщо його вчасно не зробиш, то яке ж воно буде. А я люблю у всьому порядок. За туї, що всі до єдиної прийнялися на алеї пам’яті, особлива подяка голові ФГ «Фенікс М» Віктору Борисовичу Маленку. Взагалі, у нас село дуже дружнє. Якщо треба щось робити, збіглися, порадилися – і маємо результат. Всі сільгоспвиробники та одноосібники нас завжди підтримують фінансово. Так, мабуть, рідко де знайдеш, в якому селі, – каже Наталія Миколаївна і показує, як власними силами у приміщенні сільської ради обладнали ФАП, купили меблі, все необхідне для роботи. А фельдшера, знову ж таки, ті самі фермери по черзі привозять із сусіднього Лісового. А ще у приміщенні колишньої сільської ради, в одній з кімнат, власноруч зробили невеличку сцену, тепер тут взимку, коли в клубі холодно, проводять концерти, репетиції. Валентина Скалівенко, яка працює завклубом, дбає про дозвілля односельців – на її змістовні тематичні заходи вони сходяться із задоволенням, залюбки беруть участь. Дотримуючись усіх карантинних норм, 8 травня провели мітинг-реквієм до Дня пам’яті та примирення, опісля – традиційна солдатська каша.
Не забувають у селі й про малечу. Ось зараз з дитсадка випускається 4-ро діток, їм готують подарунки. Вітають і ювілярів, починаючи з 80-річних. Є у селі і соціальний працівник, яка опікується одинокими старенькими. Трудяться на славу і два працівники з благоустрою.

Одним словом, село живе. Це видно у всьому: у яскраво розмальованій ошатній зупинці на в’їзді у село, в обкошених узбіччях та молодих абрикосових деревцях обабіч дороги, у квітучих клумбах та власноруч змайстрованих вигадливих іграшках на подвір’ї дитсадка.
І немала заслуга в цьому адміністраторки. А сільгоспвиробники бачать, що для села, для людей старається, тому й підтримують.

Ліна ЯЛОВСЬКА