Чому церкви московського патріархату на Тальнівщині не поспішають переходити до ПЦУ

фото тематичне

Цю статтю ми готували ще місяць тому. На жаль, військова адміністрація побачила в ній розпал міжконфесійної ворожнечі і заборонила друкувати. Хоча насправді це ніяка не ворожнеча, а війна за свідомість наших громадян. Пора поставити крапку.

На той час (приблизно місяць тому) лише один священник московського патріархату перейшов до ПЦУ – протоієрей Володимир Білик. Він мав два невеликих приходи у селах Криві Коліна та Павлівка Перша. Разом з паствою ухвалив правильне рішення – служити церкві своєї держави.

Проте, як прикро б це не звучало, після двох місяців повномасштабного вторгнення московських гицелів і тих жахіть, що вони чинять на нашій землі, у нас продовжують діяти церкви, які юридично, морально та духовно підпорядковуються країні-агресорці та її ідеології.

За словами протоієрея ПЦУ Тальнівської громади Андрія Гаргата, деякі священники настирно продовжують сповідувати московську церкву. Це брати Бардецькі – Сергій та Георгій із Свято-Троїцької та Свято-Дмитріївської церков Тального, отець Іоан Яводчак з Тальянківської церкви, Миколай Малетич з Вишнополя, Іоан Агоста з Лісового та Дмитрій Красносельський, який має приходи у Легедзиному та Кобриновій Греблі. Прикриваючись твердженням «Бог єдиний», вони продовжують завуальовано підносити ідею «руського міра». Говорять, що моляться за Україну та її воїнів, а насправді дехто з них продовжує молитися за здоров’я Кирила, очільника РПЦ, того самого, що благословив вбивство українців, оправдовуючи війну. Виникає запитання: чому ж тоді не переходять до української церкви, яка визнана Вселенським патріархатом і має свою автокефалію? У відповідь доводиться чути різне. Від абсурдного: немає молитовників українською мовою чи ПЦУ є політичним формуванням, розкольниками.

– Насправді вони очікують «руській мір», але дочекаються, що люди підуть за тим самим сценарієм, що й у Веселому Куті та Лащовій. Люди виступили проти московської церкви і вказали священнику, який їх не підтримав, на двері. Це зробили дуже культурно, стримано. Мені було дуже приємно за наш народ, – каже протоієрей Андрій Гаргат.

Нагадаємо, що у Веселому Куті та Лащовій люди попросили геть священника Георгія Вовченка, який відмовився переходити до ПЦУ. Тому богослужіння він здійснює «на хаті», а сама церква перейшла у розпорядження громади. Минулої неділі на подвір’ї обох церков протоієрей Андрій Гаргат вже освятив вербу.

У Майданецькому ж священник Володимир Нирко дослухався думки своїх прихожан та перейшов кількома тижнями раніше до ПЦУ. Нині він також здійснює богослужіння у храмі Преображення Господнього у Зеленькові.

Отож, спонукати священників зробити правильний вибір мають прихожани, хто робить пожертви на храми, власне, хто і годує цих священників, а декому позволяє навіть жирувати. Від того, наскільки активно ми проявимо свою громадянську позицію, залежить майбутнє московської церкви в Україні, – вважає священник. Таких прикладів по всій Україні з 2014 року маємо чимало.

Хто ж винен, що, починаючи з 1994 року, ми розбудовували українську державу, а церква залишалася чужинська – московська? Згадаймо, в якому селі Тальнівщини на той час була українська церква? А тепер дивуємося, що прийшов путін.

На прикладі одного села розкажу, як відроджувалася церква. У далеких 90-х засновник одного заможного колгоспу хотів звести у селі храм, тоді його не підтримало правління, а одноосібно таке рішення він не міг ухвалити. Проходить кілька років – люди просять церкви. Голова колгоспу на той час уже покійний, його наступниця ухвалює рішення – в Будинку тваринника виділити кімнату під церкву, звісно московського патріархату. Коли прихожан ставало все більше, церкву перенесли у сільський магазин культтоварів, на той час там був ганделик. Змінювалися один за одним священники, змінювалася й будівля – незмінними залишалися ідеї про братні народи, єдину віру, єдину церкву. Те ж саме в Тальному: не так давно збудована Свято-Троїцька церква настирно сповідує московську віру. А за чийого сприяння та спонсорства вона була збудована? – це вже інше питання.

Андрій Гаргат глибоко схвильований ситуацію в громаді: «Такої реакції священників московського патріархату я не очікував. Я вважав, що вони з болем та співчуттям сприймуть події, адже бомблять і їхні церкви, вбивають мирних людей – їхніх прихожан, і зроблять крок до об’єднання. Та очікування мої виявилися марними. Стіна непробивна».

Чого чекають настоятелі та прихожани православних церков московського патріархату, а саме Свято-Троїцької та Димитрія Солунського у Тальному, Іоанна Богослова у с. Вишнопіль, Свято-Покровської у с. Тальянки, Святої Параскевії у с. Легедзине, Святого Миколая у с. Кобринова Гребля та Іонна Богослова у с. Лісове? Коли дійдуть висновку розірвати з церквою держави, яка принесла смерть та страждання на нашу землю, увійдуть до лона православної церкви України і вірою та правдою служитимуть Богові та своєму народові?

Тримаймо порох сухим, а думки тверезими!

Перемога обов’язково буде за нами!

Марта ДОВЖУК

Читайте також: До уваги жителів Тальнівської міської територіальної громади!

Читайте нас також в Telegram!

23.04.2022 19:47
Переглядів: 2488
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.