«2 ліжка – і я з сім’єю на морі!»

Майже половину свого життя, а то й більше, 32-річний працівник Одеської залізниці з освітою соціального працівника Ігор Сотніченко власноруч виготовляє різноманітні речі з дерева: «У моїй сім’ї, зізнається, – ніхто з цим справи ніколи не мав».

Якось до рук семикласника потрапив ручний лобзик. От із нього якраз усе почалося. Випилював: «Я просто сидів і «чипуляв» ним», – каже. З посмішкою пригадує, як зробив першу поличку з фанери, вона й досі зберігається вдома. Коли постаршав, на зміну цьому захопленню прийшла перша закоханість, романтика, зустрічі з дівчатами. Купив мотоцикла, телефон. І тоді часу улюбленій справі став приділяти набагато менше. Згодом почалося доросле життя: навчання в Черкасах, одруження, народження дітей (має доньку та сина: 8-річну Софію та 12-річного Колю). Вже 9 років Ігор працює на Одеській залізниці у лісозаготівельній бригаді. Та улюбленої справи – працювати з деревиною – не полишив. Спочатку придбав один станок, а зовсім недавно – новий, що виконує аж 5 функцій: «Заробив грошей, от і вирішив купити. Що жінка сказала? Тільки розвела руками. Він себе вже окупив», – не перестає жартувати Ігор. Цілий рік стояв він незадіяним, часу бракувало, треба було робити ремонти в будинку, переробляти опалення, робити сучасні стелі з гіпсокартону, шпаклювати та клеїти шпалери. Але й із цим справився. Коли маєш бажання, то все й вдається. Колись навчився взуття підшивати, тепер робить це сам. Як треба порося заколоти – теж не проблема (Ігор гортає фото в телефоні, на одному зі знімків – посмалена свиняча туша кілограм під 300). Нарешті дійшли руки й до станка. Почав робити ліжка, люлечки, альтанки, декоративні млинки з відходів, кринички, якими можна замаскувати водопровідні гусаки біля будинків. Зібрав навіть одну-єдину кухню, для себе, як кажуть. Як хто просить, то й ручки для ножів дерев’яні зробить. Хто знає, той звертається. Під столярку переладнав літню кухню.

 

– Криничку зробити – дорого, бо на неї потрібно багато лісу, – зізнається. – З відходів не вийде. Хіба що млинка. Колись стільчики робили з Вітою: я випалював малюнки, дружина розмальовувала. Зараз – ні. Зараз найчастіше роблю ліжка: двоспальні, двоярусні. 2 ліжка – і я з сім’єю на морі! Вистачає, щоб відпочити. На виготовлення одного потрібно 5 днів в середньому. Все залежить від того, скільки працюєш біля станка. Сам придумую шаблони, роблю замальовки. Як хто звертається, то обговорюємо всі моменти, зустрічаємося. Переважно це знайомі, друзі з Тальнівщини. Щоправда, я не декорую своїх ліжок, не фарбую. Двічі опікся на цьому, покрив лаком, а людині не сподобався відтінок. Тому кожен може потім пофарбувати на свій смак. Вдома обробляю дошки, ріжу, шліфую, а збираємо вже на місці.

До речі, збирати елементи докупи Ігор довіряє 12-річному синові Колі: «Я все розклав, розказав, що робити, дав йому шаблон – і вперед!» – гордиться сином батько.

Ігор працює переважно з сосновими дошками, адже з твердими породами працювати складно: «Он вдома ще трохи ясенових осталося, – пояснює. – Навіть сухий дуб обробляється легше, ніж ясен. Я цього геть і не знав. Хочу тільки із сосною мати діло. Вчуся всьому з інтернету. Там повно ідей!».

 

Ольга ОСІЯНЕНКО

03.03.2020 11:35
Переглядів: 1378
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.