Вісті Черкащини Перетворив Харків на «очну Мекку» і прийняв мільйон пацієнтів: історія українського лікаря
«Лікарі помирають або від голоду, або від втоми. Я обираю другий варіант», — так Леонард Гіршман відповідав друзям, коли ті просили його трохи перепочити.
Щоденна черга пацієнтів до офтальмолога трималася навіть біля його оселі. У ній були і багатії, які приїздили з інших країн, і місцеві бідняки, які жили з подання. Гіршман знаходив час для кожного — завдяки його праці й таланту Харків став справжньою «очною Меккою» наприкінці XIX сторіччя. #ШОТАМ розповідає історію видатного українця.
Мріяв стати військовим, але батько відправив його в медичний
Леонард Гіршман народився у родині купців у 1839 році на території сучасної Латвії. Згодом сім’я переїхала у Харків. Тут хлопець навчався в чоловічій гімназії. У майбутньому він планував стати військовим, надихнувшись подвигами захисників Севастополя під час тогочасної Кримської війни. Але все змінила одна розмова з батьком — він переконав сина, що для гарної кар’єри в армії потрібні зв’язки і знатне походження.
Син дослухався і в 1855 році став студентом медичного факультету Харківського університету, закінчив його з відзнакою. Після поїхав до Німеччини — країна переживала розквіт досліджень, пов’язаних з офтальмологією, а Гіршмана цікавила ця галузь медичної науки.
Спочатку як стажер, а згодом як асистент, Леонард працював у клініках Німеччини, Австрії, Франції. Наставники відзначали його працьовитість і хірургічний талант. Німецький офтальмолог Александер Пагенштехер, в якого харків’янин працював асистентом, пропонував українцю роботу в новій клініці в Америці. Але Гіршман відмовився від усіх закордонних можливостей і повернувся в Харків.
Напередодні повернення вчений і науковий керівник Леонарда, Герман Гельмгольц, подарував йому офтальмоскоп. Він винайшов цей прилад, який дозволяв лікарям бачити очне дно. Подібний винахід дуже згодився Гіршману для роботи в тогочасному Харкові.
Черга до лікаря трималася аж до його оселі
Знання, отримані в Європі, допомогли Гіршману захистити докторську дисертацію. Він почав викладати в рідному університеті. У 1872 році завдяки йому відкрилася очна клініка на десять ліжок — одна з перших в Україні подібного вузького профілю.
Черга до лікаря ніколи не закінчувалася: приїздили не тільки з сусідніх околиць, а навіть з Кавказу, Туреччини, Персії. Повертаючись додому, офтальмолог продовжував оглядати людей, які чекали вже біля оселі.
«У мене немає останньої години роботи. У мене є останній хворий»,— казав Гіршман.
Українець намагався усіляко зберегти або повернути зір своїм пацієнтам. Наприклад, у той час багато вчених вважали, що відшарування сітківки невиліковне і що немає сенсу лікувати хворого, проте Гіршман пробував це зробити. Чимало сил він присвячував лікуванню інфекційної хвороби очей «трахома», яка могла призводити до сліпоти, — досліджував її причини, написав кілька наукових робіт з цього приводу.
Його часто називали людиною з сумними очима, але гарним почуттям гумору. Вміння підтримати словом допомагало лікарю під час прийому пацієнтів. За підрахунками його учня Дмитра Натансона, за час лікарської практики Гіршман прийняв приблизно мільйон пацієнтів.
У Харкові за ним закріпили звання першого спеціаліста офтальмології, першого професора цієї кафедри, засновника першої школи для сліпих дітей. Крім того, він заснував окулярну оптику в Харкові — у пригоді йому стало вміння шліфувати скельця, здобуте ще під час роботи закордоном.
Харків’яни створили лікарню спеціально для Гіршмана
У 1905 році Леонард Гіршман перестав викладати в університеті — звільнився на знак протесту «проти репресій, застосованих царським урядом проти студентів». Викладач навіть хотів поїхати з Харкова, але містяни настільки цінували свого офтальмога, що спеціально для нього заснували лікарню. У 1906 році на засіданні міської думи проголосували за це рішення і створили спеціальний комітет для збору пожертв.
Писали, що «очна лікарня повинна бути названа ім’ям професора Л.Л. Гіршмана на знак подяки за його майже півстолітню боротьбу з очними захворюваннями». У 1908 році лікарню відкрили, а за кілька років розширили, збудувавши нове приміщення.
Помер відомий офтальмолог у 1921 році через туберкульоз. Харків’яни дуже щемливо провели улюбленого лікаря в засвіти. Труну з його тілом несли до міського кладовища на руках. У 1920-ті роки одна з вулиць міста була перейменована на честь Гіршмана — лікаря, який усіляко намагався подарувати людям можливість бачити.
Збудована для нього лікарня досі носить ім’я професора — нині це клінічна лікарня № 14 імені Гіршмана. На території медичного закладу у 2009 році встановили пам’ятник: Гіршман поруч зі сліпою дівчинкою.
Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію
Читайте нас також в Telegram!
