«Такої пожежі в Чорнобилі не було з 86-го» — волонтер

Олександрові Сироті було 10 років, коли вибухнув четвертий реактор на чорнобильській АЕС. Він тоді з мамою жив у Прип’яті і ходив до 3 класу. Після вибуху на атомній сім’ю відселили. В дорослому віці Сирота почав займатись Чорнобилем. А 7 років тому переїхав з сім’єю в село Дитятки, що на в’їзді в зону. Зараз він очолює громадську раду при державному агентстві з управління зоною відчуження, а три останні тижні курує волонтерський штаб, який годує всіх, хто бореться з пожежею в Чорнобилі, а також допомагає на місці тим, хто цього потребує. Про те, хто міг підпалити зону, збитки, врятованих тварин, а також про пам’ять про аварію — в монолозі Олександра Сироти.

«Респіратори, пожежні машини — все це нагадує 86-й рік» Пише Громадське

8 квітня я почав дроном облітати зону відчуження. Цей дрон навіть в умовах дуже сильного задимлення може бачити, як розвивається пожежа. Це не мій дрон, це наші друзі й колеги надали у користування. На жаль, у зони відчуження таких поки що немає.

Ми також взяли на себе волонтерський штаб на КПП «Дитятки» (головний контрольно-пропускний пункт у зону відчуження — ред.), тому що без дозволу ти просто так в зону не потрапиш. Ми спочатку надавали адресну допомогу, а потім сконцентрувалися на тому, аби годувати вже всі сили, які знаходяться в зоні відчуження, в тому числі і пожежників, і Нацгвардію.

Треба розуміти, що годує всіх «зона відчуження» (державне агентство з управління зоною відчуження — ред.). А бюджетне фінансування у зони урізали. Те, що було на складах — одразу виїли. Кілька днів забезпечували польовими кухнями великими силами волонтерів. Бо такої довготривалої пожежі на території зони не було.

Взагалі такої надзвичайної ситуації я не пригадую з 86-го. І взагалі багато було такого, що мені згадувалось, як воно було тоді — 34 роки тому, коли ці пожежники їдуть в респіраторах, усі ці пожежні машини. На вчора 1300 людей було задіяно. Це ДСНС, Нацгвардія. Не рахуючи лісові пожежні станції.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

«Нас палять, нам не дають загасити ці пожежі»

В мене таке досить неприємне відчуття, що нас палять і що нам не дають загасити ці пожежі. Як тільки з’являється інформація, що в нас якась перемога, загасили якийсь великий осередок, як одразу з’являється інформація про нові пожежі — там, де нічого не горіло раніше. Причин може бути багато, але коли горить там, де ніхто ніколи не рубав — напевне, це все ж таки дещо інше.

«Прип’ять перетворилась на прохідний двір. Навіть сталкери з цим згодні»

Сталкери — це люди, які заходять у зону відчуження незаконно. За будь-яким приводом — або погуляти, або когось підвезти, це досить велике ком’юніті. Є такі, які дуже люблять це місце і не роблять жодної шкоди, швидше навпаки. А є такі, кого можна назвати повними неадекватами.

Вірогідність того, що підпалити могли сталкери, дорівнює вірогідності того, що це міг зробити будь-хто інший — навіть люди із зони. Але відносно штрафів я згоден, що вони дуже малі, і законодавство в цьому плані беззубе. 310 гривень штрафу — це несерйозно. І з цією тезою навіть згодні багато сталкерів. Вони кажуть, що Прип’ять уже перетворилась на прохідний двір.

Для мене це неприйнятно — я завжди робив це легально. Я не можу зрозуміти, чому вони лізуть через паркан. Але я поважаю їхній вибір. І не можна же покрити територію в 2500 км і поставити на кожному кілометрів поліцейського.

Більчата і лоша Пржевальського

Щодо постраждалих тварин, то я знаю лише два випадки — це більчата й лоша Пржевальського. Більчат відвезли у Київ у притулок, де у них все гаразд. До речі, їм в перспективі треба буде шукати новий дім, бо вони вже будуть ручні, і повернути в живу природу їх буде неможливо.

Стосовно лоша, то ті, хто її врятував, нагодували її тим, чим було не можна. Зараз намагаються її врятувати.

Лосі переходять дорогу пожежним, але не лише їм. Вони це роблять останні 30 років. Лосі знайдуть собі пасовиська, все ж таки багато території лишилося неушкодженою.

«Карантин і пожежі не можуть скасувати річниці аварії»

Це просто акція пам’яті — «Чорнобиль — запали свічку». Вона існує з початку 2000-х. А в зоні ми проводимо цю акцію останні два роки. Ідеальне місце для цього — Прип’ять. Але цього року ми зробимо цю акцію тут, прямо в мене вдома — в Дитятках. Наскільки я знаю, ніяких офіційних заходів не буде, оскільки карантин, але карантин не може скасувати річницю. Зменшимо масштаби. До нас приєднаються ті, хто теж пам’ятає і поважає тих, хто втратив свої домівки.

Про інфоцентр «Прип’ять»

7 років тому я організував інфоцентр «Прип’ять» — я думав, що я зреалізую це за рік. Але от справ виявилось трохи більше. Ми цей проєкт зробили разом з ООН, щоб громадськість теж знала, що таке зона, щоб якось взаємодіяла з цим явищем. Бо коли я приїхав 7 років тому сюди, тут була тільки будка з КПП, і все.

«Втрачається історична пам’ять, горять села, які ти пам’ятав з дитинства»

Прип’ять не зачепило, але горять села, які ти пам’ятаєш чудово з дитинства, хоч там уже й немає мешканців. Але ті люди ще живі, вони пам’ятають, зараз вони мені пишуть, запитують, що згоріло, що лишилось, це дуже болісна для них тема. Втрачається історична пам’ять.

4 квітня у Чорнобильській зоні відчуження виникла пожежа на площі 20 гектарів. Рятувальникам знадобилося 10 днів, щоб загасити відкритий вогонь, однак ще кілька днів рятувальники гасили тління, згодом пожежі знов почались. У Держслужбі з надзвичайних ситуацій запевняють, що радіаційний фон у межах норми.