Вісті Черкащини 
“Моя лямпа!”: дещо з життя видатного українця Івана Пулюя, який відкрив Х-промені задовго до Рентгена
2 лютого минає 181 рік від дня народження винахідника “Х-променів” – видатного українського фізика й електротехніка, публіциста та громадського діяча Івана Пулюя
У 2021 році Міжнародна астрономічна спілка (IAU) назвала іменем видатного українського фізика та електротехніка, винахідника, публіциста, перекладача Біблії українською мовою та громадського діяча Івана Пулюя одну з малих планет. За словами провідного наукового співробітник Інституту фізики НАН України, професора Василя Шендеровського, цього моменту вчені, колектив Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя та мешканці Гримайлова, звідки Іван Пулюй родом, чекали понад три роки. Подія, яка логічно підсумувала низку інших у межах вшанування 175-річчя цього великого чоловіка
Від містечка на Тернопільщині до вершин наукового світу
Гримайлів( історична світлина) фото: Мандрівка Старим Кордоном
Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів на Тернопільщині в греко-католицькій родині заможного та освіченого господаря Павла Пулюя ( який за якийсь десяток років стане бургомістром цього містечка) та його дружини Ксенії. Батьки виховували сина, який був украй допитливою дитиною, змалку добре читав, любив астрономію і природничі науки, в глибоко релігійному дусі, мріючи про теологічну освіту для нього.
Отож спочатку малий Іван він навчався у місцевій початковій школі, після закінчення якої вступив до Тернопільської класичної гімназії. Упродовж навчання в гімназії він разом із братами Олександром та Володимиром Барвінськими став співзасновником й активним діячем таємного товариства української молоді “Громада”, яке збиралося тричі на тиждень (після обіду) на тематичні “засідання”: в середу – говорили про історію, в суботу – про літературу, в неділю – декламували й читали слово Боже.
В його біографії зазначено, що будучи студентом першого року навчання, він переклав рідною українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій (хоча на той час таких ще не існувало). Після здобуття освіти в гімназії у 1865 році вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні, де поєднував навчання з перекладами українською духовної літератури та заснував товариство українських богословів.
У 1869 році разом з іншими українськими студентами-“громадівцями” заснував у Відні легальне студентське товариство “Січ” (згодом його діяльність високо оцінив Іван Франко). Уклав і видав народною мовою Молитвослов. Варте уваги, що у 1871 році, разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким взявся за перший переклад Біблії українською. Тоді ж вийшли у світ переклади чотирьох Євангелій – від Івана, Луки, Матвія та Марка.
Але цього йому було мало. Упродовж останнього року навчання в духовній семінарії відвідував також лекції з математики, фізики та астрономії у Віденському університеті. Тоді ж склав на відмінно екзамени з основних університетських математичних курсів. І настільки тими науками захопився, що відмовився від майбутньої духовної кар’єри, а став студентом філософського факультету Віденського університету. І вже у 1872-1874 роках працював науковцем у фізичній лабораторії професора Віктора фон Лянґа.
Деякий час Пулюй викладав фізику, математику і механіку у Військово-морській академії у місті Фіуме ( тепер Рієка в Хорватії), а тоді виїхав до Страсбурга, щоб в університеті вивчати нову галузь науки – електротехніку. У 1877 році Іван Пулюй з відзнакою захистив дисертацію і дістав ступінь доктора філософії Страсбурзького університету ( спеціалізація – фізика)
Після повернення до Відня став приват-доцентом Віденського університету. У 1882 році став технічним директором електротехнічного бюро Відня, працював технічним консультантом промислової електротехнічної фірми та директором фабрики електроламп власної конструкції. Був активним провідником запуску декількох електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині та першої в Європі на змінному струмі у Празі.
Автор численних винаходів та близько 50 наукових праць із фізики та електротехніки українською, німецькою та англійською мовами, ректор Празької політехніки, перший декан першого в Європі електротехнічного факультету, радник цісарського двору, що в 1916 році мав нагоду стати міністром освіти Австро-Угорщини, але від чого відмовився через стан здоров’я, Іван Пулюй – видатний українець, ім’я якого знали скрізь в науковому світі, але який ніколи не забував, якої землі він є сином.
Першовідкривач Х-променів, що стали “рентгенівськими” за 14 років після їх відкриття
фото: spadok.org.ua
28 грудня 1895 року, німецький вчений Вільгельм Конрад Рентген представив голові Вюрцбурзького фізико-медичного товариства рукопис із 17 сторінок разом з рентгенограмою, на якій була відображена рука його дружини Берти Рентген. За це відкриття у 1901 році Рентген отримав першу Нобелівську премію з фізики, за якою відмовився їхати в Швецію, зіславшись на зайнятість і отримав її поштою.
Іван Пулюй довідався про Рентгенове відкриття, ще лежачи у ліжку. За спогадами його сина, іван Пулюй зірвався на ноги і обхопивши голову руками, раз у раз скрикував: “Моя лямпа! Моя лямпа!”. На лист Івана Пулюя, де він запитував колегу, чи користувався той подарованими йому “лампами Пулюя”, Рентген не відповів. Згідно із заповітом, усі записи Рентгена, що стосувалися відкриття Х-променів, після його смерті було знищено.
Дослідники мають для цього своє пояснення. Іван Пулюй ще в 1881 році – за 14 до винаходу Рентгена сконструював “лампу Пулюя”, за допомогою якої зробив знімок власної руки та миші. Винахід завоював срібну медаль на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. ВІдтоді ж стартувало серійне виробництво цієї лампи, яку окремі передові лікарі використовували в практиці, задовго до всім відомого дослідження Вільгельма Рентгена. За допомогою свого пристрою Іван Пулюй вперше у світовій практиці зробив “рентгенівський” знімок зламаної руки 13-річного хлопчика; знімок руки своєї доньки зі шпилькою, що лежала під долонею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини. “Рентгенограми” органів людини, зроблені Іваном Пулюєм, були настільки чіткими, що дозволили виявити патологію в тілах пацієнтів. Однак Іван Пулюй не запатентував свій винахід, поставивши на подальші дослідження, а Рентген виявився праворнішим.
Бо коли з’явилося дослідження Рентгена, то вся німецька преса переконала світ, що “першовідкривачем чудо-винаходу став великий німецький фізик Вільгельм Рентген”, а Х-промені моментально отримали назву “рентгенівських”. За три роки до публікацій Рентгена Пулюй оприлюднив докладний науковий опис катодних Х-променів.
“Не можу Вас нічим утішити: що сталося — не змінити, – писав до Івана Пулюя його добрий приятель Альберт Ейнштейн. – Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами, — яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа”.
До речі, Рентген не зміг просунутися у своїх дослідах з променями Х – його знімки були нечіткими через велике розсіювання променів, час експонування розтягувався до 40-50 хв. Тож, окрім кількох фотографій, німецький фізик не продемонстрував інших, придатних до використання в практиці, результатів свого відкриття. В той же час Пулюй продовжив вивчати властивості невидимих променів, зміг концентрувати їх у пучок і скоротив час експозиції до 5 секунд. І відтак у 1896 році в Массачусетській лікарні в США вперше виконали операцію із видалення кулі під контролем Х-променів, а в Німеччині в тому ж році рентген-діагностику почали використовувати для виявлення сторонніх предметів і переломів.
Винаходи Івана Пулюя
Іван Пулюй з дружиною і дітьми, фото: ukrainian-nation.org.ua
У доробку Івана Пулюя є також чимало інших відкриттів. Зокрема лампа розжарювання: він винайшов лампу нового типу з покращеним терміном служби, отримав на неї патент, а його лампи використовувалися на електростанціях. Інше його відкриття – лампа денного світла (неонова) та безпечний переносний світильник для шахтарів.
Іван Пулюй створив телефонну станцію із захистом від сильного струму та абонентські апарати, що успішно застосовувалися в Європі. Проєктував електростанції та трамвайні лінії, за що був відзначений на міжнародних виставках. Винайшов апарат для визначення механічного еквіваленту тепла, телетермометр тощо.
Професор Вільгельм Форман, виступаючи на австрійському радіо у програмі, прсвяченій 50-річчю від дня смерті Пулюя, сказав: “Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини, він належав до тих, хто у другій половині XIX та на початку XX століть формував світ”.
Серцем з Україною
фото: Знай нашихПопри те, що Іван Пулюй більшість свого життя прожив поза межами батьківщини (де й помер 31 січня 1918 року у Празі – за дві дні до свого чергового дня народження), упродовж усього життя він ні на мить не забував, звідки він родом.
Організація українських товариств, створення фонду підтримки незаможних студентів, який поповнювали й австрійські вчені (існував до 1939 р. і був ліквідований фашистами), організація стипендій для українських студентів в Австро-Угорщині, домагання створення у Львові українського університету, публікація статтей на захист української мови, виступи за відродження української державності тощо.
Після вибуху Першої світової війни – у 1915році – пише наступні свої дві статті – “Україна та її міжнародне політичне значення” та “Польські русофіли і масові арешти вірних державі українців у Галичині”.
Як наголошують дослідники, тільки блискучий політик, яким був Іван Пулюй, міг написати: “Поневолені народи Росії мають бути вільними і зорганізованими у самостійні держави. Але найвизначнішим для здійснення цієї високої мети, для встановлення високого миру в Європі, може бути тільки самостійна Україна. Самостійність України є, на наш погляд, ключем для мирного дому в Європі… Найбільше і найважливіше наше бажання, ідея і головна мета наших національних прагнень – це визволена з-під Росії вільна Україна, де не повинно бути жодного пригнобленого і жодного гнобителя, де український народ після довголітнього рабства вестиме нарешті вільне в усіх напрямках національне життя, розвиватиме вільно свої великі духовні здібності і братиме участь у примноженні скарбів культури усього людства. Ми бажаємо і очікуємо з упевненістю здійснення цього!”.
