Чому на Черкащині зникають підлітки?

За минулий місяць на Черкащині безвісти зникли та потім повернулись п’ятеро підлітків із Звенигородського, Тальнівського районів та з Черкас. Через кілька діб діти з’являлись додому, розповідати батькам де перебували не хотіли. Усім від 13 до 18 років. У мережі «Фейсбук» під постами про розшук дітей, знайомі, однокласники зниклих хлопців та дівчат, писали різне: «цю малу кожні півроку шукають», «бачила її зі старшим хлопцем», «це перехідний вік, мабуть десь заночувала», «загуляв у компанії». Репости записів з фото та описом зниклих поширювали мережею, потім за кілька днів писали у групах «місцезнаходження встановлено».

Щодня підлітки тікають з дому, і перелякані батьки метушаться по місту, не знаючи, що робити і думати. Для багатьох втеча дитини – шок, класичний випадок «я думав, з нами це ніколи не станеться». Через те, йду за порадою до психолога Оксани Ткаченко, жінка працює у методкабінеті Тальнівського районного відділу освіти. Говоримо про те чому діти тікають з дому, як це попередити, і що робити, якщо втеча все-таки відбулася.

– Чому тікають діти?

– Є діти, які хочуть показати характер і домогтися свого. Одні тікають, бо ростуть в атмосфері гіперопіки – і тоді всі дуже дивуються: ми його так любимо, у нього і няня, і мама, і бабуся, а він втік. Іноді дитина тікає з жаги пригод, в пошуку нових відчуттів, нарешті, щоб просто помотати батькам нерви і за щось помститися. Але основні причини інші: недовіра до батьків, непорозуміння в родині, страх покарання. Великий відсоток зниклих – діти з неблагополучних сімей, але це може статися і в звичайній родині. Один з основних мотивів втечі – непорозуміння в сім’ї. Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації беззастережно стають на сторону когось іншого. Діти гостро сприймають несправедливість відносно себе та своїх друзів. І якщо дитина, не знаходить підтримки у батьків – може втекти. Також діти біжать, коли бояться покарання. Якщо підлітка сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то він може втекти, бо розбив телефон.

– Який вік найпроблемніший?

– Це 13-18 років. Підлітки біжать зазвичай через те, бо їм хочеться волі, з’явилася жага пригод, бажають спробувати інше життя. Ще одна причина для дітей такого віку – несприйняття вдома їх друзів, першого кохання, або рання «доросла» поведінка, до якої батьки не готові.

– Що робити, якщо дитина втекла з дому?

– Потрібно звертатися в поліцію, не чекати три доби, а зразу ж писати заяву, яку у вас повинні прийняти та вимагати розпочати розшук дитини. Звернутися до друзів, знайомих, сусідів, родичів, щоб організувати спільний пошук. Варто ретельно переглянути гардероб дитини, щоб зрозуміти, які речі зникли, у що дитина може бути одягнена. Знайти найновішу фотографію, бажано у тому одязі в якому вона зникла. Необхідно відслідковувати активність дитини в Інтернеті та соціальних мережах.

– Як уникнути втечі?

– Треба любити дитину, завжди знаходити час для відвертих розмов. Знати чим живе, які її інтереси, чи має акаунт у соцмережах і в яких групах зареєстрована. Втеча – це протест. Зазвичай за цим стоїть певна вимога: або пом’якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів.

– Як поводити себе з дитиною після її повернення?

– Після повернення дитини усі: і батьки, і діти мають право на прояв власних емоцій. Та ватро пам’ятати, що ці емоції повинні бути опосередковані: «Пробач. Мабуть тобі буде неприємно це почути, та я не можу не сказати цього». Дитина повинна знати про переживання та хвилювання батьків та близьких. Якщо ви не хочете щоб втечі повторювалися варто уникати принижень, криків, вимог щогодинного звітування про місце перебування, неповаги до особистості та її почуттів. Просто ображати і кричати не можна: підліток не винесе з ваших криків ніякої інформації, у нього в пам’яті залишиться тільки образа, і він буде переконаний у тому, що вчинив правильно, коли втік. Треба, з одного боку, насварити і показати йому, як ви переживали, а з іншого – також проявити повагу до нього і його почуттів. Можна сказати, наприклад: «Вибач, якщо я зараз буду виглядати як неадекватна жінка, але це тому, що я страшно переживала за тебе. Вже, будь добрий, вислухай усе, що я хочу тобі сказати».

– Кілька порад для батьків у конфліктних ситуаціях:

– Заспокойтесь, порахуйте до 10, або трохи побудьте на самоті.

– Вивільніть агресію за допомогою фізичних навантажень.

– Обговоріть з дитиною її та ваші емоції.

– Запропонуйте дитині обнятися, або, навіть, поплакати разом.

– Долайте наслідки не агресії, а першоджерела – роздратування, перевтоми тощо.

– Якщо немає сил опанувати себе, зверніться до психолога.

– Знайдіть власний мирний варіант.

Анна ДРАГУН

21.12.2018 10:48
Переглядів: 1725
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.