Вісті Черкащини 
У квітні 1978 року прокомуністична Народно-демократична партія Афганістану влаштувала військовий переворот проти монархічного режиму та захопила владу в країні. На фото: Святкування перших роковин «комуністичної революції» у Кабулі, 28 квітня 1979 року.
У 1979 році ісламська опозиція розпочала збройне повстання проти комуністичного режиму в Афганістані. Одне з найбільших угруповань повстанців називали моджахедами, у перекладі з арабської — учасники джихаду, священної війни проти «невірних». На фото: Повстанці-моджахеди в Афганістані, квітень 1979 року.
Афганські комуністи пересварилися між собою. У вересні 1979 року міністр оборони Хафізулла Амін усунув з посади генсека ЦК НДП Нур Мохаммада Таракі, потім стратив його і влаштував репресії проти прихильників Таракі. На фото: Портрет генсека ЦК НДП Нур Мохаммада Таракі (у центрі) під час святкування перших роковин «комуністичної революції» в Кабулі, ліворуч — портрет Хафізулли Аміна, 27 квітня 1979 року.
Саме Амін попросив СРСР відправити війська до Афганістану. Однак у Кремлі були незадоволені його жорсткою політикою і взагалі підозрювали, що він співпрацює з ЦРУ. Тому на першому етапі вторгнення, у грудні 1979 року, радянські спецпризначенці взяли штурмом резиденцію Аміна, сам він загинув у перестрілці. На фото: Радянські війська та техніка в аеропорту Кабулу на початку вторгнення до Афганістану, 29 грудня 1979 року.
Після вторгнення та вбивства Аміна Радянський Союз поставив на чолі афганських комуністів більш слухняного Бабрака Кармаля, у 1986 році його змінив глава афганського аналога КДБ Мохаммад Наджибулла. На фото: Президент Афганістану Мохаммад Наджибулла (праворуч біля мікрофонів) під час військового параду в Кабулі на честь радянсько-афганської дружби, 17 жовтня 1986 року.
Керівництво СРСР розраховувало швидко придушити повстання в Афганістані «обмеженим контингентом» військ та зміцнити владу прорадянського режиму, проте не врахувало місцеву специфіку та масштаби опору. Зрештою до Афганістану довелося відправляти більше військової техніки та солдатів. На фото: Радянські танки на вулиці у центрі Кабулу, 8 січня 1981 року.
Зрештою війська СРСР загрузли в афганській війні на понад девʼять років, а «обмежений контингент» виріс приблизно до 100 тисяч військових. На фото: Радянські солдати у Кабулі, 16 серпня 1988 року.
Приблизно до 1985 року радянські війська вели масштабні бої з моджахедами в Афганістані, а потім перейшли до підтримки афганських урядових військ авіацією та артилерією. На фото: Радянський бойовий гелікоптер пролітає над позиціями афганських урядових військ неподалік Кабулу, 14 січня 1989 року.
З приходом до влади Михайла Горбачова у 1985 році Радянський Союз почав поступово виводити війська з Афганістану. На фото: Радянський солдат їсть апельсин на вулиці Кабулу, 25 квітня 1988 року.
Афганські моджахеди вели проти переважних радянських та урядових військ ефективну партизанську війну. Вони не устрявали у прямі зіткнення, а влаштовували засідки та диверсії і потім відходили до укріплених районів у горах. На фото: Моджахеди несуть мінометні снаряди на передову з укріпленої бази у горах, 10 лютого 1988 року.
На фото: Моджахеди біля підбитого радянського танка у районі афганського міста Джелалабад, березень 1989 року.
Щоб не допустити посилення впливу СРСР на Близькому Сході, моджахедів почали підтримувати США, Пакистан, ОАЕ, Іран, Китай та інші країни. Вони надавали фінансову підтримку та постачали зброю. На фото: Моджахед із американським переносним зенітно-ракетним комплексом «Стінгер», 10 лютого 1988 року. Постачання цієї зброї завдало великої шкоди радянській авіації.
Офіційні втрати радянських військ в Афганістані оцінюються у 15 тисяч людей, за неофіційними даними там загинуло близько 30 тисяч радянських військових. Втрати афганців, з урахуванням мирного населення, за різними даними, становили близько двох мільйонів людей. На фото: Полонені радянські солдати у гірському таборі моджахедів, 6 січня 1982 року.
Після виведення радянських військ урядова армія, незважаючи на велику кількість військової техніки, протрималася проти моджахедів до весни 1992 року. Комуністичний режим в Афганістані впав, але громадянська війна тривала. На фото: Радянські десантники тренують солдатів афганської урядової армії, квітень 1988 року.
Зрештою радянські війська так і не змогли перемогти моджахедів. Афганська війна стала не лише політичною поразкою радянського керівництва, а й виявилась одним із факторів, що призвели до розпаду СРСР. На фото: Люди зустрічають останні підрозділи радянської армії, які покинули Афганістан, у місті Термез неподалік узбецько-афганського кордону, 16 лютого 1989 року.
Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства
