Вісім терористів 4 вересня 1972 року ледь не зірвали Мюнхенську Олімпіаду

Незадовго до смерті араб Абу Дауд дав інтерв’ю пресі. Журналісти розпитували його про враження від фільму “Мюнхен” режисера Стівена Спілберга. Стрічка вийшла на екрани в 2006 році.

– Я ні про що не жалкую. І не мрійте про мої вибачення.

За чотири роки в Дауда відмовили нирки. Старий терорист помер у 73 роки. Він не встиг як слід насолодитися пенсією, яку йому призначив уряд Палестинської автономії.

Дауд був передостаннім із восьми терористів, які 4 вересня 1972 року ледь не зірвали Мюнхенську Олімпіаду. Палестинці із організації “Чорний вересень” вдерлися в олімпійське селище і захопили дев’ятьох заручників.

– Нас обурило, що Палестину викреслили із списку учасників, – розповідав Дауд. – Для всього світу її не існувало.

– Напередодні ми дивилися виставу “Скрипаль на даху”, – згадував голова ізраїльської делегації Шмуель Лалкін. – Мій 13-річний син подружився із штангістом Йозефом Романо. Хотів залишитися ночувати в його квартирі. Я не дозволив. Згодом моя заборона врятувала синові життя.

В ніч на 4 вересня озброєні автоматами і гранатами араби перелізли через огорожу олімпійського селища. Охорона їх не затримала, бо думала, що це спортсмени, які загуляли. Палестинці відчинили заздалегідь заготовленим ключами двері будинку, де проживала делегація Ізраїлю. Першим їх помітив суддя з боротьби Йозеф Гутфройнд. Він навалився на двері, а його сусід Тув’є Соколовськи вистрибнув у вікно. Суддя Моше Вайнберг повів терористів показувати, де живуть інші ізраїльтяни. Він оминув квартиру №2, де жили батько і син Лалкіни, стрілки, фехтувальники й медики й повів відразу до борців і важкоатлетів. Сподівався, що ті скрутять нападників. Але заскочені зненацька ізраїльські спортсмени опору не чинили. Тоді Вайнберг заколов одного з нападників ножем, а іншого нокаутував. Його порив підтримав штангіст Йозеф Романо. Але опір швидко придушили. Вайнберга застрелили, Романо поранили. Розлючені терористи накинулися на штангіста й кастрували його. Відтак вісьмох ізраїльтян зв’язали і розпочали переговори. Вимагали звільнити понад 200 арабів, які перебували в тюрмах Ізраїлю.

Олімпіаду призупинили на 12 годин. Прем’єр-міністр Голда Мейр заявила, що ніяких переговорів із терористами не вестиме. Звернулася до німців із проханням впустити на територію ізраїльський загін спецпризначенців. Німеччина відразу відмовила, хоча антитерористичних сил не мала взагалі.

Тим часом терористи стали вимагати літак до Лівії. Німці взамін пропонували гроші.

– Навіщо нам гроші, якщо наше життя нічого не варте, – відповів ватажок нападників Іса. Делегація, яка ходила на перемовини, твердила, що бачила чотирьох або п’ятьох терористів. Насправді їх було вісім. Німці почали готувати операцію по звільненню заручників. Планувалося, що у військовому аеропорту неподалік Мюнхена 5 снайперів розстріляють арабів. Однак усе пішло шкереберть. Снайпери відкрили безладний вогонь, як тільки ті наблизилися до літака. Терористи розстріляли зв’язаних заручників. П’ятеро нападників загинули, а троє здалися в полон. Серед загиблих був борець Марк Славін. Він лише в 1972 році переїхав із СРСР до Ізраїлю. Це була його перша й остання Олімпіада.

Голда Мейр просила Німеччину видати затриманих Ізраїлю, але знову отримала відмову. За два місяці черговий загін терористів захопив літак німецької компанії “Люфтганза”. Нападники вимагали звільнити з тюрми трьох своїх товаришів з “Чорного вересня”. Німці відразу погодилися.

У Лівії терористів чекав 30-тисячний натовп на чолі з Муамаром Каддафі. Убивць зустрічали як героїв.

Ізраїльтяни відчували себе одинокими й обманутими ніби в часи Другої Світової.

– Мені здається, що всі терористи вже вийшли на волю,– сумно промовила Голда Мейр. Прем’єр Ізраїлю наказала розпочати операцію “Божий гнів”. Спецслужби мали знищити терористів та їхніх покровителів і натхненників без суду і слідства. Вважалося, що їхня вина вже доведена. Склали список із 13 осіб. Майбутні вбивства мусять бути публічними і ніяк не скидатися на нещасні випадки. Бойовики мали знати, що ніщо в житті не минає безслідно. Їх уб’ють у такий ж спосіб, яким вони звикли убивати невинних людей.

– Посилайте наших хлопчиків, – сказала Голда.

Дуже боялися помилки.

– Боже збав, якщо загинуть невинні люди, – застерігало ізраїльське керівництво.

Операцію проводила військова розвідка “Моссад”. Першим прибрали в Римі співробітника лівійського посольства Абу Цвайтера. Це він постачав зброю “Чорному вересню”. Лівієць довго сидів в одному із римських ресторанів, а потім попхався додому з пляшкою вина. Його чекали двоє в під’їзді. Перепитали ім’я, а потім випустили 14 куль.

У грудні настала черга координатора мюнхенського теракту Махмуда аль Хамшарі. В його паризьку квартиру проникли ізраїльські специ. Заклали бомбу в телефон. Згодом під виглядом журналістів домовилися про інтерв’ю. Дочекалися поки з будинку вийдуть дружина й донька терориста. Потім подзвонили знову.

– Це Махмуд аль Хамшарі? – перепитали.

– Так.

Бомбу підірвали дистанційно. Махмуд помер від ран у лікарні.

Європою поповзли чутки, що хтось невідомий вбиває хлопців із “Чорного вересня”. Однак злякалися не всі. Мухамед Наджаф, Камаль Насер та Камаль Адуан прекрасно почували себе в Лівані. Група полковника Ехуда Барака прибула до Бейрута морем. Висадилися, переодягнулися в цивільне. Ізраїльтяни відкрили вогонь несподівано. Охорона арабів навіть не встигла схопитися за зброю. Усі троє палестинців були знищені. Тим часом у відділку бейрутської поліції задзвонив телефон. Хтось говорив чистою арабською мовою.

– Палестинці влаштували чергові розбірки між собою. Не треба туди поспішати. Вони озброєні й небезпечні.

Поліція прибула із великим запізненням. Ізраїльські командос вже були на шляху додому. Замах був дуже резонансним. Палестинський лідер Ясір Арафат відтоді боявся двічі ночувати в одному й тому ж будинку.

Тим часом на Кіпрі чекав своєї черги Хусейн Абд-аль-Шир. Він очолював кіпрське представництво “Чорного вересня” і мав зв’язки навіть із КДБ. У готельному номері під його ліжко заклали вибухівку. Вона мала спрацювати, як тільки Хусейн сяде. Згодом специ засумнівалися: а раптом на ліжко поперед господаря вмоститься хтось інший? Заклали другу бомбу з дистанційним керуванням. У номер послали свого розвідника. Той переконався, що Хусейн сам. Інше було справою техніки. Дочекалися, коли згасне світло й підірвали заряд. Вилетіли всі вікна, двері й мертве тіло Абд-аль-Шира.

Базіль-аль-Кубайші відповідав за постачання зброї бойовикам “Чорного вересня” по всій Європі. Його застрелили в Парижі просто серед білого дня.

В номер афінського готелю, де проживав Зайяд Мухассі заклали вісім бомб, які випалювали весь кисень. Заряд не спрацював. Тоді агент “Моссаду” кинув гранату.

Терористи-хвастуни, які ще кілька місяців тому сміливо роздавали інтерв’ю західній пресі, перетворилися на загнаних щурів, які шукають нору, де б сховатися.

Мухамед Будіа мав цілий гарем. Через це ізраїльтяни називали його “Синьою Бородою” як і героя казки Шарля Перро. Мухамед страшенно боявся. Найбільший страх Будіа викликали автомобілі. Перед посадкою він завжди ретельно оглядав авто. Заглядав під колеса, капот і багажник, бо боявся знайти вибухівку. Знаючи це, агенти “Моссад” заклали міну просто в салон під його сидіння. Будіа за традицією обійшов машину, впевнився, що під вихлопною трубою й під багажником нічого нема. Сів за кермо. Майже відразу пролунав вибух.

Після загибелі Будіа уряд Ізраїлю ухвалює рішення замінити втомлену групу. Посилає нову. Новоприбулі месники відразу вляпалися в халепу. В липні 1973 року в норвезькому Ліллехамері вони нібито вислідили Алі Хасана Саламе – одного із організаторів мюнхенського теракту. Насправді офіціант Бушикі, який приїхав у Норвегію на заробітки, був схожий на лідера бойовиків. Його застрелили на очах у вагітної дружини. Ліквідатори встигли виїхати, але група прикриття потрапила в руки норвезької поліції. Чотирьох агентів судили, однак повернули на батьківщину через два роки. Родині Бушики уряд Ізраїлю виплатив компенсацію, але не вибачився. Втім Саламе не уник своєї долі. Його підірвали в Бейруті аж у 1979 році. Окрім нього загинуло ще 4 випадкові перехожі, а 19 отримали поранення.

Ще двох безпосередніх учасників нападу в Мюнхені знищили згодом. Аднан-аль-Гаши необережно поїхав в одну з країн Персидської затоки на заробітки. Мохамеда Сафаді вбили в Лівані, куди він повернувся до своєї родини. Останнє вбивство здійснили в 1991 році.

В самого Абу Дауда випустили 5 куль у варшавському готелі. Він погнався за нападником, але невдовзі упав знесилений. Польські лікарі урятували йому життя. Єдиним живим терористом залишається Джамаль-аль-Гаши. Він досі переховується від Моссаду.

Юрій СТРИГУН