”Я навіть на 22 кілограми схуд”

“Я працюю в техніці дерев ’яної мозаїки. Вона належить до одного з найдавніших видів мистецтв і особливо поширена у Франції, Німеччині, Голландії. В Україні теж є свої майстри, і я в них учуся. Трохи запізно я відкрив для себе це мистецтво. На носі вже шістдесят. Та коли займаєшся тим, що приносить радість і задоволення – років не помічаєш. Зізнаюсь, я навіть на 22 кілограми схуд, і тепер в чудовій фізичній формі”, – ділиться Анатолій Шевченко.

Майстер каже, що довгий час “внутрішньо готувався”, перш ніж узяти до рук різець, лобзик і в шматочку дошки чи фанерних дверях від старої шафи побачити фігурку тварини, сільський краєвид чи храм на високій горі…

До цього якої тільки роботи не перепробував: був і електриком, і будівельником, і торговцем, і інструктором зі стрільби. Але десь глибоко всередині у чоловіка жила ще не до кінця усвідомлена потреба творчо себе реалізувати. І сьогодні він щасливий, бо “задуми, сюжети нових картин не дають спати, забирають весь вільний час”. В доробку Віліновича, як його називають, вже більше двохсот різних за тематикою картин, статуеток, колоритних мозаїчних образів. Їх охоче купують для оформлення інтер’єру житла, кафе, ресторанів.

Анатолій довгий час жив за межами України. Але ніколи не забував свого краю. Перше, що говорив новим знайомим в Естонії, Норвегії, Росії, що він – українець.

Тараса Шевченка він вважає своїм далеким родичем. Від його рідного хутора Монастирок, де, за переказами, народився Богдан Хмельницький, до Моринець навпрямки якихось два переліски. Тож цілком ймовірно, що котрийсь із роду Шевченків таки пустив коріння в Монастирку. Бо звідки у Шевченка така тяга до художньої творчості. Та й портрети Кобзаря йому вдаються найкраще…

Олександр ЩЕРБАТЮК