Фермер, який дарує внучкам соняшникові поля

Микола Норенко із Смільчинець на Лисянщині – фермер, як кажуть, від Бога. Він не уявляє себе без землі, без поля і вранішнього сонця. Працював водієм у місцевому колгоспі, а коли той розпався, вирішив, що не шукатиме заробітків по світах, не відриватиметься від рідної землі і села, бо лише тут вбачав  своє місце і майбутнє своєї родини.

Микола Норенко став одним з перших фермерів у Смільчинцях. Починав самостійно господарювати, не маючи майже нічого, крім працьовитих «золотих рук» і наполегливості та бажання «жити по-людськи» не лише самому, а й допомагати односельцям стати заможними. На перших порах допоміг з технікою брат,  який теж працює біля землі, а потім, коли справи пішли на лад, купив трактора і комбайна, придбав сільськогосподарський ремарент. Майже 50 односельців повірили у надійність і добропорядність фермера, віддавши йому в оренду свої земельні паї.  

–Миколі Норенку не байдужа доля громади, на території якої він працює, – говорить  староста села Ніна Іващенко. – У нас кажуть: коли потребуєш допомоги – звертайся до Норенка, він ніколи не відмовить. Підтримує він, як може, і громаду, і ЗСУ в цей нелегкий час. Не секрет, доки такі фермери як Норенко будуть на селі, доти воно і житиме. Бо хто ще, приміром, вкладатиме сили і кошти у занедбаний ставок не заради вигоди, а щоб люди могли прийти сюди відпочити, половити безкоштовно риби. Малька, до речі, він сам придбав і запустив у водойму. На березі ставка побудував справжню юрту, де можна навіть у негоду зібратися великою компанією, зварити юшку чи посмажити м’ясо.

Микола Михайлович завжди у вирі трудових буднів, а особливо влітку, коли потрібно зібрати вирощений урожай. Самому, звісно, важко жнивувати, але коли є сини й друзі, то будь-яка робота спориться. 

І хоча часто чоловікові вгору ніколи глянути, але завжди знаходить час для своєї родини. Особливо чекають коли у дідуся з’явиться вільна годинка внучки Марійка і Даринка. Тоді з ним можна гайнути і на рибалку, і по гриби, і до диких свиней, яких він розводить, навідатися. Вони знають, що у дідуся щедра й добра душа, і він може прямо навпроти їх будинку в полі посіяти їх улюблені соняшники, щоб вони щоранку зазирали у віконця.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!