Будні лисянських рятувальників: оси, бомби і пожежі

17-го вересня в Україні відзначається професійне свято працівників органів та підрозділів пожежно-рятувальної служби єдиної державної системи цивільного захисту – День рятівника. Їх девізом стали слова «Запобігти, врятувати, допомогти». З нагоди свята розмова із головним рятувальником Лисянщини, в.о. начальника районного сектору Управління ДСНС України у Черкаській області Сергієм Шматко.
– Сергію Васильовичу, цього року літо видалося особливо спекотне і засушливе, тривалий час утримується пожежонебезпечний період. Яка статистика пожеж, що робите для їх попередження?
– Загалом з початку року в районі виникло понад 20 пожеж, що більше, ніж торік. Ріст кількості пожеж зумовлений насамперед масовим і неконтрольованим випалюванням населенням сухої рослинності. Вже два місяці триває суха і спекотна погода. Це сприяє підвищенню класу пожежної небезпеки до найвищого п’ятого рівня ризику виникнення пожеж. Тому всі свої зусилля ще на початку пожежонебезпечного періоду зосередили на проведенні масово-роз’яснювальної роботи серед населення, особливо в сільських населених пунктах. Рятувальники разом з правоохоронцями та представниками органів влади брали участь у комплексних відпрацюваннях сільських рад, але не тільки здійснювали подвірні обходи мешканців, а й вивчали місця розташування, можливість і доступність використання природних водних об’єктів у разі виникнення пожежі. Адже, іноді можна почути, що пожежники, мовляв, приїхали на виклик без води. Але ж у пожежній автомашині лише 2, 5 тонни води, якої вистачає на 5-10 хвилин роботи, а решту потрібно брати з гідрантів або ставка чи річки.
Постійно також роз’яснюємо громадянам небезпеку спалювання післяжнивних залишків, розпалювання багать на пустирях, в лісах, закликали бути обережними при поводженні з вогнем. Люди самі спалюють суху рослинність в себе на городах, а вітер швидко переносить полум’я на сусідні ділянки і господарські приміщення.

– А коли більше пожеж – влітку чи взимку?
– Як-то кажуть, «пожежа йде за людиною». Я маю на увазі те, що влітку люди більше знаходяться на відкритому повітрі, тому й пожежі тоді частіше стаються на полях, подвір’ях, в лісосмугах чи лісах. Звичайно, в таких пожежах є свої складнощі. Але, як би там не було, вони відбуваються на відкритому просторі. Взимку ж, коли люди зігрівають приміщення, зростає небезпека саме «внутрішніх» пожеж та отруєнь людей чадним газом і димом.
– Сергію Васильовичу, часто люди до рятувальників ставляться, як до «екстрених сантехніків», «слюсарів», «електриків», словом, як до спеціалістів-універсалів, які можуть усе. Чи реагуєте Ви на такі незвичайні виклики?
– Ми справді можемо багато, і викликати нас простіше, аніж тих, хто отримує зарплатню саме за такі види робіт. Так, ми не маємо права залишити без уваги сигнал, якщо, наприклад, у зачиненій квартирі залишається дитина, хвора чи літня людина. Але, в той же час, не можна нам ставити в обов’язок вимогу відкрити двері квартири, бо «ключі загубилися», якщо від цього немає прямої загрози життю чи здоров’ю людини. Викликають нас і коли в хаті завелися шершні, оси, заповзла гадюка, коли треба зняти з дерева кота. Днями в Тихонівці виявили авіабомби часів Другої світової війни, тож маємо відповідно реагувати. Але мало кого цікавить, що в багатьох випадках ми не маємо технічних можливостей щоб допомогти. Так, погоджуся, що нам потрібно мати, приміром, і човни та спорядження для рятування на воді, й багато чого іншого. Але держава дає нам лише необхідний базовий рівень, а все інше доводиться або самим заробляти або просити в господарствах,ОТГ.
– Що Ви скажете про створення Центрів безпеки в громадах, про які зараз говорять?
– І не лише говорять, вони вже в багатьох ОТГ працюють. Належне функціонування такого Центру безпеки забезпечить оперативне реагування на усі виклики, адже у ньому працюватимуть три екстрені служби водночас. Його створення допоможе більш ефективно та комплексно вирішувати питання щодо захисту населення від небезпек та сприятиме налагодженню тісної взаємодії між цими службами і мешканцями громади.

– Сергію Васильовичу, кілька слів про робочі будні рятувальників, їх захоплення, досягнення.
– Щоранку на добове чергування заступає 3-4 особи з числа особового складу, які при виникненні надзвичайної ситуації готові виїхати в будь-який населений пункт району. Але це не означає, як дехто думає, що при цьому нікому зреагувати ще на якусь надзвичайну подію. За потреби, весь особовий склад підрозділу може зібратися в найкоротший термін. Але рятувальники не лише виїжджають по тривозі, а й постійно навчаються, слідкують за технічною справністю спец автомобілів, займаються ремонтними роботами, не забувають і про спорт. У нас є свої майстри, у яких справді «золоті» руки. Це Юрій Єжель та Вадим Поліщук, яким я щиро вдячний за їх працю на благо колективу. Водії Микола Вельбівець та Микола Кияниця утримують техніку у зразковому стані, а Віталій Ковтун та Олександр Коцюба – справжні «зірки» спорту. Потрібно сказати, що на обласних відомчих змаганнях з футболу,волейболу, бігу, перетягування пожежного рукава наша команда завжди займає призові місця.
– Що Ви хотіли б побажати своїм колегам-рятувальникам?
– Насамперед, кожному працівнику пожежно-рятувальних підрозділу, а також членам їх сімей та родин я щиро бажаю миру, спокою та злагоди. У нашій службі працюють віддані патріоти свої справи, які вболівають за неї всім серцем, прагнуть розвивати та поліпшувати її. Тому щиро бажаю кожному міцного здоров’я, товариської підтримки, оптимізму, задоволення від праці і завжди повертатись додому цілими та неушкодженими. А ще – «сухих рукавів» та ніяких надзвичайних ситуацій в особистому житті, а професійні навички поліпшувати тільки на навчаннях. Окремі вітання ветеранам-чорнобильцям та ветеранам служби цивільного захисту Олексанру Гуцалу, Петру Артеменку, Олександру Пономаренку, Анатолію Єдіну, Сергію Черненку.

Олександр ЩЕРБАТЮК