80-літній чоловік у Лисянці є прикладом активності та віри в Перемогу

Івану Фоковичу Куліченку з Лисянки пішов 81 рік. Але в селищі кажуть, що справнішого чоловіка не знайти. Вже давно Фокович чоловік на пенсії, але так і не навчився сидіти без діла. З ранку до вечора, не зважаючи на роки і хвороби, клопочеться у своєму дворі: то майструє, то садить, то прибирає. І все до ладу, ретельно, із знанням справи. Про таку роботу кажуть: любо-дорого подивитися. В садочку радують око весняним цвітом молоденькі яблуньки, на грядці пробивається до сонця новий сорт полуниці, на подвір’ї, в густій зеленій траві кубляться курчата. Непосидючий пенсіонер зізнається, що коли був справніший, і в хліві вирувало життя: поросята, качки, гуси… І все те на одні руки, бо дружина давно померла, діти роз’їхалися, а сам, каже, без роботи не може.

–Як на мене, справа в людини повинна бути одна, – розмірковує Іван Фокович. – Тільки тоді можна опанувати, чогось досягнути в ній тільки тоді можна знайти. А будеш бігати від однієї до іншої – загубиш свій вік і радості не спізнаєш. В людини одне життя, тож і діло повинно бути одне. Я все життя біля техніки. Працював у колгоспі водієм автомобіля, знаюся в різних двигунах, механізмах. В мене і дома ціла купа різних верстатів, змайстрував млинок. Був і автомобіль, але довелося продати – роки вже не ті, що вправно ним керувати, а людям, якщо просять кудись підвезти, не міг відмовити. Тож, як кажуть, від гріха подалі. Вистачає і велосипеда, щоб поїхати в магазин по продукти, а більше куди мені вже їхати.

Добросовісний, старанний, відповідальний, працьовитий – саме таким його знали і знають у Лисянці. Іван Фокович ще з дитинства знав, що пов’яже своє життя з сільським господарством. Адже народився і виріс у Журжинцях, в працьовитій сім’ї, де не цуралися ніякої роботи. Одружився на місцевій дівчині Оксані, і вирішив перебратися до райцентру, бо дружині, медсестрі за фахом, важко було діставатися до місця роботи в сусідньому селі. На новому місці побудували хату – не хату, а писанку. Все в ній господар продумав до дрібниць. Щоб і просторо, і зручно, і комфортно. Тут народилися син і донька, сюди щоліта приїздили внуки, правнуки.

–Тепер син проживає в Польщі, донька – в Білорусі. Цього року, мабуть, ніхто не приїде в гості, – бідкається. – Проклята війна, скільки ти поламала планів і людських доль.Та я надіюсь, що все-таки рідних ще побачу. Бо Україна обов’язково переможе цю орду.

І в підтвердження своїх сподівань дід Іван запросив мене до своєї хати, і показав як він поприбирав у кімнатах. Відверто кажучи, не у кожної хазяйки така чистота і порядок у хаті як у цього 80-річного чоловіка. Причому, як підтверджують сусіди, це не «акція» одного дня – що в кімнатах, що надворі, розповідають, ніколи не знайдете ані пилинки. На питання: «коли все встигаєте робити?» лише широко усміхається: «Та що я таке особливе роблю, просто так має бути…»

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Прохання допомогти тальнівчанину зібрати кошти на амуніцію

Читайте нас також в Telegram!

05.05.2022 17:19
Переглядів: 1433
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.