310 років тому гетьман Пилип Орлик під Лисянкою здобув перемогу

Роль гетьмана Пилипа Орлика в історії здобуття незалежності України, важко переоцінити. Залишив свій слід гетьман і в історії Лисянського краю під час свого визвольного походу на Україну у січні – квітні 1711 року. Його перемога під Лисянкою була найбільшим військовим успіхом того походу.

У середині лютого 1711 року під контролем наступника Івана Мазепи гетьмана Пилипа Орлика опинилася велика територія поміж Немировом, Вінницею та Брацлавом. Все населення полків Правобережжя, крім Білоцерківського, заявило про підтримку гетьмана. Син Богуславського полковника Самусь прибув до Києва і сповіщав, що жителі прямо «рвуться» до Орлика. Цікавим є те, як російські владики реагували на підтримку населення Правобережної України Орлика. Вони, щоб позбавити його підтримки, поставили питання про примусове виселення мешканців Правобережної України на Лівобережжя.

На жаль, гетьман Лівобережної України Скоропадський, зважаючи на попередній гіркий досвід Мазепи, не тільки не підтримав починань гетьмана Орлика, а навпаки, з наказу царя Петра І, вислав на правобережжя козацькі підрозділи під командуванням генерального осавула Г. Бутовича, для боротьби з ним. Однак, у першій половині березня 1711 року під Лисянкою це військо козаки Орлика вщент розгромили, а самого Бутовича було взято в полон.

Перемога під Лисянкою викликала хвилювання на лівому березі Дніпра. Українські міста, у тому числі такі полкові, як Богуслав і Корсунь здавалися йому без бою. Пилипа Орлика у його прагненні поширити свою владу на Правобережжя підтримали полковник Богуславського полку Самійло Іванович (Самусь), полковник Корсунського полку Андрій Кандиба, полковник Уманського полку Іван Попович та полковник Канівського полку Данило Ситинський. Цьому сприяли листи–універсали Орлика «до войовничого малоросійського народу» із закликом виступати проти російського царя. Один із них був виданий гетьманом 9 березня 1711 року у Лисянці, жителі якої підтримали його ідею української держави.

Після перемоги під Лисянкою П. Орлик рушив до Білої Церкви, де закрилося московське військо на чолі з бригадиром Аннековим, але зазнав там поразки. Одночасно на Правобережну України під командуванням Б. Шереметєва вступили московські війська, які почали репресії проти прибічників гетьмана. Московські зайди зробили Правобережну Україну «жахливо і неможливо спустошеною, випаленою і знелюдненою».

З відходом московських військ, територію Корсунського полку, а з ним і сотенне містечко Лисянку зайняли польські війська. У 1712 році польські власті розформували Корсунський та інші правобережні козацькі полки, як військові і адміністративно-територіальні одиниці. На території Лисянщини, де лишилась незначна частина населення, поляками знову було відновлено владу лисянського старости. Так завершилась історія козацького міста-фортеці Лисянки. Козацтва не стало, натомість «посполиті» стали кріпаками.

Степан ВІЗІРЕНКО

26.04.2019 15:11
Переглядів: 1880
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.