Катеринопільщина: підсумки 2020 року

Мало чим порадував 2020 рік катеринопільчан, як і весь світ, напевне. Не встиг розпочатися, як прийшов ковід, а за ним карантин. Весною майже весь район палав через надміру «хазяйновитих» господарів. Пожежники тільки те й робили, що гасили: то плавні в Катеринополі, то берега у Єрках. Через людську халатність загинуло багато флори та фауни. Невеличка передишка літом: хтось відпочив на морі, хтось наробився на городі — і знову осінь, ріст захворюваності.

Через карантинні обмеження майже рік не було на Катеринопільщині жодних масових гулянь: ані традиційних Івана Купайла, ані Дня селища. Виняток (ще до карантину) — яскраве свято Колодія, що відбулось 1 березня за участю обласних колективів. Всі інші свята пройшли за обмеженої кількості учасників. Люди поволі почали звикати до тісного онлайн-спілкування та онлайн-концертів.

Не просто далась катеринопільчанам адмінреформа. Катеринопільський район відійшов у історію, а його прапор передали у місцевий краєзнавчий музей. Добуває свої дні й Катеринопільська райдержадміністрація. Віднині Катеринопільщина переходить під юрисдикцію Звенигородського району. Обіцяне адмінреформою зменшення кількості чиновницького апарату на практиці обернулось трьома громадами — Катеринопільською, Мокрокалигірською та Єрківською, в кожній із яких працюватиме свій чималий штат.

Найбільшою подією року по праву є місцеві вибори, які, хоч і відзначались невисокою явкою, зіграли свою визначальну роль в історії: Мокрокалигірська та Єрківська громади переобрали своїх колишніх керівників, а Катеринопільська обрала на посаду селищного голови очільника місцевої райдержадміністрації.

Попри те, що цей рік був для всіх нелегким, варто зауважити, що ми всі здобули безцінний досвід. Надалі: наше життя — в наших руках. Успішна громада — це насамперед активні громадяни.

Марина КАМІНСЬКА