Клінту Маларчуку ковзаном перерізали горло

– Єдине, чого я хотів тієї миті, – якнайшвидше залишити межі майданчику. Моя мати дивилася хокей по телевізору і я не хотів, аби вона побачила, як її син помирає, – згадував воротар хокейної команди “Баффало Сейбрз” канадець українського походження Клінт Маларчук.

Трагедія сталася 22 березня 1989 року на арені “Меморіал Аудиторіум” в американському місті Баффало. На 16 хвилині першого періоду захисник господарів поля німець Уве Крупп боровся на п’ятачку перед власними воротами з нападником “Сент-Луїс Блюз” Стівеном Таттлом. В якийсь момент обидва впали. Нога Стіва з гострим ковзаном майнула в повітрі й чиркнула по шиї воротаря Клінта Маларчука. Удар прийшовся трохи нижче воротарської маски. Лезо ковзана перерізало яремну вену. Кров хлинула на лід.

– Коли у вас перед обличчям щось пролітає, ви рефлекторно відсмикуєте голову, – розповідав згодом Клінт. – Я зробив так само й отримав ковзаном по горлу. Болі не відчув. Накрив шайбу а потім щось тепле полилося мені за комір. Я зняв маску і став на коліна.

Хокейний коментатор Джон Скануш згодом розповість:

– Кров не била безперервним фонтаном. Темно-червона, майже чорна, вона виплескувалася з кожним ударом серця. Глядачі на трибунах заціпеніли від жаху. Дев’ятеро знепритомніли, двоє отримали серцевий напад. Трьох хокеїстів знудило просто на майданчику.

Сам голкіпер ані на мить не втратив свідомості.

– Я чув, як суддя кричав: “Дайте носилки, інакше від зараз помре”. Я знав, що мені залишалося недовго – біля трьох хвилин життя.

Насправді людина, якій перерізали яремну вену, може прожити 2 хвилини 16 секунд. Потім настає втрата 40% крові, яка несумісна з життям.

У відчаї Клінт намагається затиснути перерізану вену. Вже через 14 секунд йому на допомогу вибігає єдина людина, яка не піддалася загальній паніці – фізіотерапевт “Баффало” Джим Піцутеллі. Джим – ветеран війни у В’єтнамі. Кілька разів йому доводилося рятувати американських вояків у схожих ситуаціях. Він підводить воротаря на ноги й затискає двома пальцями перерізану вену. У підтрибунному приміщенні навалюється всім тілом на Клінта.

– Дай мені знати, коли стане важко дихати.

Час від часу Джим послаблює хватку, кров знову починає бити фонтаном, Маларчук хапає ротом повітря, а потім каже хрипким голосом:

– Перекажіть мамі, що я її дуже любив. І ради всього святого погукайте священика. Я хочу гідно померти.

Приїздить реанімобіль. Фізіотерапевт супроводжує воротаря до лікарні. Там накладають на розірвану вену 300 швів. Клінт утратить 30% крові й залишиться живим. За два дні його випишуть із лікарні, ще за одинадцять він повернеться на лід. Словами не передати, яку овацію йому влаштувала публіка.

– Я став героєм свого міста, – не без гордощів заявляв Маларчук. – Хлопець, якому мало не відрізали голову, знову захищає ворота їхньої команди.

У студії телебачення хокеїст наважився на жарт:

– Я відчув себе справжнім буйволом, якому м’ясники різанули по горлу.

Насправді Клінта урятували три обставини: якби лезо ковзана пройшло на три міліметри вище – він би помер. Якби перед грою капітан команди вибрав інші – дальні ворота – Маларчука не встигли довезти до роздягальні. І, нарешті, третє – якби в залі не було Джима Піцутеллі – воротар би помер. Утім пригоди українця на цьому не закінчилися. Як виявилося, лезо від ковзана Стіва Таттла зачепило його набагато глибше, ніж думалося спочатку…

* * *

Клінт Маларчук народився 1 травня 1961 року. Хлопець знав мало радощів у житті – майже щовечора батько напивався до чортиків й громив будинок. Найперше діставалося трьом дітям – двом хлопцям і дівчині. Зрештою мати не витерпіла й подала на розлучення. Сім’я бідує. Джим збирає пляшки аби купити собі ковзани. Адже хокей – чи не єдина радість, що залишилася в його житті.

У 16 років Клінта вибирає на драфті клуб Національної Хокейної Ліги “Квебек Нордікс”. У 17 травма колінного хряща перетворилася на справжній кошмар – у хлопця розпочався остеомієліт – гнійне запалення кістки. Ніякі ліки не допомагали – лікарі готувалися ампутувати ногу. Для очистки совісті спробували останній антибіотик. І сталося диво – юний воротар одужав.

Наступні чотири роки Маларчук грав то за основу “Нордікс”, то за дублерів. Після 22 років почав стабільно виходити на лід. Зірок із неба не хапав, але свої 40-50 матчів проводив. У 26 років Клінт переходить із Квебека до Вашингтона, де відразу стає основним голкіпером. У 1987 році його включають у збірну Канади на матчі зі збірною СРСР. Після перемоги канадців місцеві газети писали:

– Ми перемогли, бо наші українці виявилися кращими за їхніх.

Взимку 1989 року критична ситуація з воротарями сталася в “Баффало Сейбрз”. Основного воротаря продали. Запасний зламав руку. Третій голкіпер виявився невдахою – у 7 іграх пропустив аж 38 шайб. Керівництво клубу міняє свого захисника на воротаря “Вашингтона” Клінта Маларчука. З новим воротарем “Баффало” виграють три з п’яти матчів. А потім сталася гра з “Сент-Луїсом”…

Клінту не вдалося перебороти наслідки жахливої травми. Вночі він прокидався й хапався руками за горло. Здавалося, що хтось невидимий душить його.

На хокейному майданчику виглядав не кращим чином. Втратив місце в основному складі. Запив. Якось під час застуди змішав ліки із великою дозою снодійного. Все це запив 5 пляшками пива. Від такої “терапії” у хокеїста зупинилося дихання. Лікарі реанімації врятували його життя ціною неймовірних зусиль. Про подальшу кар’єру в НХЛ довелося забути.

У Маларчука розпочинаються проблеми в житті. Він одружується тричі й тричі розлучається. Переходить грати в заштатний клуб “Лас-Вегас Тандер”. Поблизу знаменитого міста Клінт купує ранчо й розводить коней. Потім стає тренером воротарів у “Калгарі Флеймз”. Однак зізнається друзям, що його не полишають думки про самогубство. З лікарні, куди його відправила чергова дружина, тікає на другий день.

Поштовхом до самогубства стала подія, яка мала місце восени 2008 року. Знову в Баффало й знову на хокеї. Проти захисника “Флориди” Олі Йоккінена господарі майданчика застосували силовий прийом. Ногою, що високо злетіла в повітрі, Олі зачепив шию партнера по команді – словака Ріхарда Зедніка. Того негайно госпіталізували. Травма виявилася не такою страшною, як у Клінта, але достатньою, щоби Маларчук згадав усе.

7 жовтня 2008 року Клінт таки здійснює спробу самогубства. Під час полювання на кроликів він стріляє з рушниці собі в голову. Куля пробиває підборіддя, рикошетить від зуба й застрягає в шкірі лоба. За тиждень невдаха-самогубця виписується з лікарні й починає довгий півторарічний курс лікування від наслідків психологічної травми. Тієї, яку не залікував 20 років тому. Зрештою налагоджується особисте життя – він одружується вчетверте. Його обраниця – наставниця юних фігуристів Джоанна.

Юрій СТРИГУН

29.08.2016 10:23
Переглядів: 1468
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.