Як врятувати село, знають у Козацькому і Юрківці

Про порятунок українського села говорено-переговорено чимало. Та що з того? Вимирають села з кожним роком. Порожньо скрізь, безгоміння, хіба що загавкає на тому чи іншому кутку собака. Пройдеш вулицею й зустрінеш двох-трьох людей. Літнього, як правило, віку. Бо молодші, в більшості випадків, подалися на заробітки в міста, в селі залишилися пенсіонери. Що далі?

В ситуації, що склалася на сьогодні, можна, як писав колись наш славний земляк, “дивиться, плакать і мовчать”. Що ми в основному й робимо. Так легше.

Хоч є й інший шлях, який обрали – ні, не державні мужі і не різного роду політики й політикани, – а звичайні трудяги-господарники. Як ось директор СВК “Козацький” Володимир Зозуля.

Звичайно, суспільні катаклізми не обійшли стороною Козацького і аж ніяк не можна сказати, що його жителі не покидають село. Проте цей процес не набув тут такого катастрофічного характеру, як скажімо, в Майданівці, Попівці та в багатьох інших селах Звенигородського району. Володимир Максимович має рецепт виживання села: корова. Або глобальніше – тваринництво, в основі якого – велика рогата худоба. На його думку, це єдина галузь, яка дає повноцінну зайнятість на селі.

– Ви подумайте, що таке корова? – ділиться він своїми думками. – Аби утримувати її, потрібна і доярка, і механізатор, і слюсар, і електрик. Всі вони зайняті на виробництві цілий рік Та й іншим роботу дають. Той же гній, скажімо, треба комусь на поле вивозити…

У СВК “Козацьке” нараховується 2230 голів великої рогатої худоби. Для порівняння: за всіма сільгосппідприємствами району налічується близько 7000 голів ВРХ. Такі сільгосппідприємства можна на пальцях перерахувати. Саме вони й намагаються певною мірою нарощувати поголів’я.

Керівники інших лише повторюють завчено ось уже котрий рік, що тваринництво – галузь нерентабельна. Що це не зовсім так, можна довести не лише на прикладі Козацького, де за реалізовану молочну продукцію отримують за рік майже 5 мільйонів гривень. Немалий прибуток дають тваринницькі ферми в Юрківці, Неморожі, Багачівці. А ще – так званий “еліксир родючості” для полів. Сьогодні за мінеральні добрива деруть скажені гроші, тож закупити і вносити їх в належній кількості переважній більшості господарств не під силу. Ось тут і виручає гній. Там, де займаються розвитком тваринницької галузі, і посьогодні вносять його в ґрунт у належній кількості, значно здешевлюючи цим самим собівартість зернових й технічних культур. Отож…

– Не вірте нікому, що тваринництво збиткове, – говорить Володимир Зозуля. – Зрозуміло, якщо не дбати щоденно про худобу, збитки будуть. Але ж так можна будь-яку, навіть найприбутковішу, галузь угробити.

Звичайно, легше виростити ту ж пшеницю чи ріпак, що й роблять так звані інвестори, виростивши та зібравши врожай високопродуктивною технікою, “загнати” збіжжя – і не морочити собі голову. Але при цьому залишається відкритим питання: куди подіти селянина? Бо ж оті високопродуктивні трактори, комбайни та інша “забугрянська” сільськогосподарська техніка й інвентар, що їх здебільшого мають інвестори, працюючи на рентабельність та урожайність, звільняють від роботи переважну кількість жителів села. Скажімо, новітня сівалка, яку нещодавно демонстрували в одному з господарств, дає змогу обходитися одним механізатором, тоді як цю роботу нещодавно виконували чотирнадцять чоловік.

Куди ще поткнуться “вільні” селяни, отримавши повний розрахунок? Звичайно ж, туди, де є робота й реальні заробітки – у великі міста. Не так уже пощастило й тому механізаторові, який, повівши в полі агрегат з новітньою сівалкою, “випхав” тим самим з тракторної бригади тринадцять своїх колег. Візьмімо до уваги, що має він роботу лише протягом сезонних робіт. На що ж жити йому з безробітною дружиною? Адже, як правило, сільське безробіття найбільше поширене серед жіноцтва. Тоді як лише на фермах СВК “Козацький” працює понад 70 жителів села, серед яких переважають жінки.

Своїм рецептом щодо розвитку села можуть поділитися і у юрківському СТОВ імені Ватутіна. Маючи високопродуктивне молочне стадо, в Юрківці постійно дбають не тільки про добрі фінансово-економічні показники, але й про людей, про поліпшення їхніх умов праці. Так, кілька років тому, взявшись за реконструкцію тваринницьких приміщень, тут водночас ввели в дію молокопровід, що дозволяє, окрім всього іншого, отримувати молоко високого ґатунку. Характерно, що проводячи реконструкцію, директор сільгосппідприємства Віталій Лавріченко, обійшовся без “варягів” – передбачений обсяг робіт в тваринницькому містечку виконували незадіяні на той час в основному виробництві працівники підприємства. Тому і зробили все на совість, і домашній бюджет певною мірою поповнили. Тож чи варто при такій постановці питання шукати людям примарного щастя за тридев’ять земель від свого рідного села, в якому, до речі, не без сприяння сільгосптовариства, мають і природний газ, і деякі інші досягнення цивілізації?

Певною мірою беруться за відродження ферм й інвестори. Не всі, на жаль, а більш далекоглядні. Пригадується, як, роблячи ще перші кроки на Звенигородщині, керівники ЗАТ НВФ «Урожай» обіцяли, що не тільки не ліквідовуватимуть тваринництва, а й всіляко розвиватимуть його. І свого слова вони певною мірою дотримують.

Так, у Моринцях, де почав господарювати “Урожай”, саме завдяки інвестору збільшили молочне стадо та одними з перших в районі встановили сучасний молокопровід на реконструйованій фермі. Звичайно, людей там працює не так уже й багато, зважаючи на порівняно невелику кількість худоби. Але це вже не вина інвестора – ще задовго до його приходу у Моринцях пустили під ніж наявне поголів’я. В цьому плані більше пощастило Багачівці, де завдяки колишньому голові сільгосппідприємства Миколі Тарасенку зуміли зберегти існуюче дійне стадо. Тож з переходом господарства під крило ТОВ НВФ “Урожай”, тваринникам залишалося лише дякувати інвесторові за постійну підтримку. На фермах філії не тільки зупинили спад виробництва, а й поступово значно підвищили продуктивність стада, що дало можливість отримати в середньому за рік від кожної корови по 3500 кілограмів молока. А з підвищенням продуктивності худоби відповідно збільшується заробітна плата тваринників. В порівнянні з 2012 роком вона зросла майже втричі.

Знову ж таки, на тамтешніх фермах впроваджують новітні прогресивні технології. Зокрема, введено в дію молокопровід, налагоджено якісну годівлю худоби з використанням потужного кормороздавача зарубіжного виробництва. Все це гроші. Та, як вважають інвестори, затрачені кошти при належній організації праці, а, отже, й дотриманні всіх вимог технології, окупляться вже впродовж п’яти-шести років Це розуміють і рядові працівники ферми – доярки, доглядачі, обслуговуючий персонал, тим більше, що всі вони більшою чи меншою мірою “прив’язані” до продукції.

Та все ж, попри всі економічні показники, наріжним каменем у відродженні і розвиткові тваринництва є людина. Так і на одному з районних зібрань у Багачівці акцентувалася увага присутніх на тому, що тамтешні ферми дали роботу майже трьом десяткам жителів села, які є головними годувальниками своїх родин. До речі, на досягнутому інвестори не зупиняються. У їхніх планах – подальший розвиток тваринницької галузі, в якій у цілому по району працює вже майже 400 селян.

Здавалося б, все ясно. То чому ж все-таки, відхрещуються в більшості сільгосппідприємств від корови?

– Не потрібні ферми нікому, – резюмував один з господарників району. – Хочете приклади? Будь-ласка. От дивіться. У нас дають дотації на зерно. Ним годують курей, свиней. Дають дотацію ще на щось. На корми для худоби – нуль. А яка ціна на молоко? Сьогодні півлітра квасу, який завозять у Звенигородку з Умані, вдвічі дорожча за молоко. А скільки грошей потрібно, аби мати високопродуктивне дійне стадо? Далеко не кожному сільгосппідприємству за нинішньої ситуації це під силу. А про фермерів нічого й говорити…

Тож і продовжують вимирати села. Втім, не будемо песимістами. Розповідають, що в якийсь з районів сусідньої Кіровоградської області завезли китайців. Нормальний народ. Працьовитий, слухняний. Горілки не п’є. Та ще й до того, їсть мало…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

12.07.2017 11:27
Переглядів: 1515
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.