Вісті Черкащини У Звенигородці стартувала виставка до 130-річчя з Дня народження Лева Биковського
У Звенигородському краєзнавчому музеї на Черкащині відкрили виставку, приурочену ювілею видатного земляка – бібліографа, історика, журналіста, мемуариста, книгознавця Левка Устимовича Биковського.
Найповніше біографію ювіляра освітлює українська Вікіпедія.
Народився Левко Устимович (Юхимович) 10 (23) квітня 1895 року в селі Вільховці на Звенигородщині у сім’ї лісничого графів Потоцьких. По батькові був польського походження, а по матері – українського.
З 1905 по 1912 навчався у Звенигородській комерційній школі.
Подальшу освіту здобув у Санкт-Петербурзі: на металургійному факультеті Політехнічного університету (1912– 1914) та в Лісовому інституті (1914 – 1915), який не закінчив. Певний час працював креслярем.
У роки Першої світової був інженером-техніком на Закавказькому фронті. Перебуваючи у Трапезунді (нині Трабзон, Туреччина), виступив одним з організаторів Української Громади.
З січня 1918 року був урядовцем МЗС у Києві та книгарем у видавничому товаристві «Друкар».
З осені 1919 до травня 1920 року працював другим помічником бібліотекаря в Українському державному Кам’янець-Подільському університеті, там же і навчався.
У 1920 – 1921 роках працював у Всенародній Національній бібліотеці України, що згодом стала легендарною НБУ. Їй присвятив більше 20 статей (1919 – 1972). Був першим редактором журналу «Хроніки» видавництва НБУ.
Зиму 1920 – 1921 років провів у Лозуватці на Звенигородщині, як результат – видавав Літопис громадської бібліотеки Лозуватського товариства «Просвіта».
Восени 1921 року емігрував до Польщі, навчався на філософському факультеті Варшавського університету, закінчив курси бібліотекознавства при Варшавській публічній бібліотеці.
З кінця 1922 року жив у тодішній Чехословаччині, вчився на економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії в Подебрадах. У 1927 році отримав диплом інженера-економіста.
«Працював в установах, пов’язаних з книговидавництвом; підготував до друку (як автор і редактор) три збірники Українського книгознавства, видав шість праць з теорії та практики книгознавства», – наголошує Вікіпедія.
Понад 16 років трудився у Варшавській міській публічній бібліотеці, спершу заввідділом комплектування, а в 1942 – 1944 роках – директором; викладав на Вищих курсах бібліотекознавства.
Долучився до організації Українського Чорноморського інституту, сприяв створенню Суходолового та Океанічного інститутів.
З січня 1945 року перебував у таборах для переміщених осіб в Німеччині. Згодом займався журналістикою, перевидав серію своїх книгознавчих праць, брав участь у розбудові Української вільної академії наук, де очолював книгознавчу комісію.
Влітку 1949 року емігрував до США, в Нью-Йорку був членом управи Української вільної академії наук, секретарем книгознавчої секції і Чорноморської комісії (пізніше – заступником голови).
У 1954 році переїхав до Денвера, працював у місцевій публічній бібліотеці, був секретарем Денверської групи УВАН, сприяв відновленню Українського бібліологічного інституту.
З 1963 року – співробітник журналу «Український історик», один із членів-засновників Українського історичного товариства.
1971 року Биковський здобув ступінь доцента в галузі книгознавства.
Друкувався у виданнях та в українській пресі США, Канади, Європи.
Помер 11 січня 1992 року в Денвері.
У Звенигородській краєзнавчій бібліотеці нагадують також, що Биковський був соратником іншого відомого звенигородчанина – Агатангела Кримського, під впливом якого захопився журналістикою.
За совітів бібліограф отримав клеймо «буржуазного націоналіста». Довгий час його спадщина була під забороною. Добре ім’я ученого відновили з початком незалежності України.
На честь вченого у Вільховці названо вулицю, а в Звенигородці провулок.
На місці садиби Биковських у Вільховці встановлено пам’ятний знак (урочище Привороття).
Згадаймо відомого земляка та помолімось за його світлу душу!
Марина КАМІНСЬКА
