Ось де, люди, наша слава, слава України!

12 березня у селі Шевченкове, Звенигородського району урочисто відкрили і освятили меморіальну дошку Вільним Козакам Звенигородщини та Хведоту Бондарю з Керелівки (тепер Шевченкове), під керівництвом якого 100 років тому на станції Бобринській (тепер ім. Шевченка) розбили збільшовичені частини російської армії, які дехто називає 8 російською армією, а інші – «муравйовцями».

100 років тому «Вісник Революційного комітету по охороні порядку на Звенигородщині» повідомляв: «У ніч з 21 на 22 (за старим стилем – ред.) отрядом вільного козацтва Звенигородщини був даний бій більшовикам на ст. Бобринські. Большевики зовсім розбиті і переслідуються отрядом в напрямку ст. Знам’янка».

Звенигородський кошовий Вільного Козацтва Юрко Тютюнник писав: «Тут були скупчені ліпші курені Звенигородщини, Черкащини та Єлисаветщини. Кількість скупченого біля станції Бобринської козацтва перевищила 8000. Звенигородців було 4620; вони прибули з власною артилерією і кавалерією. Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат; він закінчився нічною атакою на росіян, по якій останні були розбиті й розбіглися в різних напрямках. Тут мало не був захоплений командант російських військ на Україні Муравйов, який пробився з Одеси на північ. Під час цієї операції звенигородцями командував Хведот Бондар (с.Керелівка), черкасцями – Водяний, єлисаветцями – Кульчицький. Усією операцією керував штаб Звенигородського коша».

Довгий час ця безперечно героїчна перемога була в тіні трагічних Крут. Взагалі українські пострадянські історики полюбляють акцентувати увагу на поразках, а не на перемогах українського війська, забуваючи, що за Україну не лише гинули, а й знищували ворогів.

Тому відкриття меморіальної дошки в Шевченковому є гарний приклад для наслідування, популяризації звитяги попередників тих, хто сьогодні протистоїть московським агресорам та їхнім посіпакам. Це ще й чудовий виховний захід для молоді, адже вона відкриває для себе славетні імена односельців і земляків, котрі радянська влада намагалася стерти з нашої пам’яті.

Після освячення захід продовжився у актовій залі коледжу змістовним концертом. Звучали патріотичні пісні та поезії, виступали представники козацтва, активісти, громадські діячі серед яких краєзнавець Вадим Мицик та

отаман Чорних Запорожців Роман Боровик. Один розповідав про Вільне Козацтво, інший, як завжди, демонстрував прапор, спис і зброю козаків періоду української революції.

Для багатьох запам’ятаються виступи видатного кобзаря Тараса Силенка та співочого отамана Товмацького куреня Дмитра Вовка, який того дня представив на суд глядачів пісню про Крути та заспівав про курінного Вільного Козацтва Опанаса Шаповала. До речі, слова до обох пісень написав талановитий поет, а за сумісництвом голова апеляційного суду Черкаської області, заслужений юрист України Віктор Подорога, а музику – Дмитро Коваль.

Неперевершеними були і виступи учнів коледжу. Підтвердженням цьому гучні і щирі оплески глядачів.

Зауважимо, меморіальна дошка виготовлена з ініціативи отамана Козацького куреня Олега Голуба, коштом Лисянської, Моринської та Шевченківської сотень Українського реєстрового козацтва. Встановили її ще 7 березня біля парадного входу Шевченківського агротехнічного коледжу.

Олександр ГРИГОРУК