А починалося все із ''синьої блузи''…

Ось уже майже 95 років поспіль лунають пісні у виконанні народної аматорської академічної капели Звенигородського районного будинку культури імені Тараса Шевченка. Її історія невіддільна від історії краю, освяченого іменем духовного батька нації. Створений у далекому 1924 році колектив, цементуючим ядром якого стали учасники гуртка художньої самодіяльності «Синя блуза», очолюваний палким прихильником хорового співу Федором Шмигановським, вже першого року свого існування побував у більшості сіл Звенигородщини та сусідніх районів. До них нерідко доводилося добиратися по бездоріжжю на тряских возах, а іноді й пішки. Та любов до пісні перемагала всі негаразди, тож хористи продовжували нести її до людей.

У 1928 році, маючи у своєму репертуарі вже й твори Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Пилипа Козицького, звенигородські хористи вперше виступили на фестивалі самодіяльного мистецтва в Умані, виборовши почесне право брати участь у Всеукраїнській олімпіаді, де й здобули перше місце серед хорових колективів України.

Нові творчі здобутки мав хор в тридцятих роках, чим значною мірою завдячував своєму тодішньому керівникові Іванові Яковлєву. Хор поповнили нові учасники, було оновлено репертуар. Та творчі плани перервала війна.

У повоєнні роки колектив, в ряди якого влилися студенти тамтешнього сільськогосподарського технікуму, робітники, службовці, під керівництвом Йосипа Кончуковського продовжив свою діяльність. До його репертуару ввійшли твори Петра Чайковського, ВісаріонаШебаліна, Кирила Стеценка, Франца Шуберта та інших відомих композиторів, обробки українських народних пісень.

Важливим чинником зміцнення хору стала відкрита у 1955 році музична школа. Хористи досягли виконавського рівня хорової капели, працюють над складними класичними творами і в 1956 році з успіхом виступають на республіканському огляді-конкурсі.

Зросла слава капели потому, коли її в 1962 році очолив директор Звенигородської музичної школи, досвідчений хормейстер-диригент Іван Цимбалістий. Хор отримував призові місця як на районних, обласних, так і на Всеукраїнських оглядах, виступав у Москві на Виставці досягнень народного господарства, а в Києві став володарем Всеукраїнських Великих золотих медалей переможця.

За високу виконавську майстерність і культуру співу в січні 1965 року рішенням колегії Міністерства культури УРСР колективу було присвоєно звання самодіяльної народної хорової капели. Того ж року на республіканському огляді-конкурсі капела отримує Диплом 1-го ступеня та Велику Золоту медаль.

І знову пошуки мистецької майстерності, нові програми, концерти, участь в оглядах-конкурсах. І – нові перемоги..

Високий виконавський рівень хорового співу зберігся у колективі, коли у 1974 році його диригентом став заслужений працівник культури України Григорій Куцан. Капела удостоюється Почесної грамоти Президії Верховної Ради України, стає двічі лауреатом республіканського конкурсу «Сонячні кларнети» та двічі лауреатом всесоюзних конкурсів. Справу своїх попередників гідно продовжувала Надія Мацьків. Під її керівництвом колектив добивається все нових сценічних перемог.

На сьогодні капела, очолювана Вікторією Добендо, продовжує хорові традиції. Репертуар поповнюється новими творами українських та зарубіжних класиків та сучасних композиторів і поетів, в тому числі – місцевих, як от й учасниці капели, члена Національної спілки письменників України Людмили Солончук, зростає майстерність аматорів хорового співу. В цьому їхні шанувальники мали змогу переконатися нещодавно в ході обласного літературно-мистецького свята «Вінок Кобзареві».

Михайло НЕЧАЙ