Вісті Черкащини 81-річна мешканка Шевченкового вишиває хрестиком, гладдю, бісером і мріє робити ґердани
Марія Петрівна Кравець – знана вишивальниця села Шевченкового на Звенигородщині. За життя створила сотні зразків вишивки, які щедро роздаровує дітям, внукам та іншим родичам.
Народилася в Пединівці, в Шевченкове вийшла заміж, тут і оселилася. Разом із чоловіком виростила дві доньки (Людмилу, Ларису) та сина Олександра. Вміє гарно в’язати, тож свого часу багато зв’язала одягу для дітей – светрів, спідничок для дівчаток.
За фахом пані Марія продавець. Закінчила Черкаський торговельний технікум. Має 40 років стажу. Працювала в продмазі, культтоварах, поваром у дитячому садку.
Тяжка доля спіткала її чоловіка – Григорія Микитовича, який після аварії до смерті 35 років ніс хрест інваліда 1 групи.
Хист та навики вишивки Марія Петрівна успадкувала від матері, яка її навчила цьому творчому ремеслу. Каже, що вишиває приблизно з 17 років. Освоїла вишивку хрестиком, гладдю, а ще від внучки Тані – бісером. Мріє також, як це робить внучка, виготовляти ґердани. Чекає на майстер-клас від Тані.
Поміж робіт майстрині є три вишиті портрети Шевченка. «Один я подарувала в Рівненську область, – розповідає. – один, вишитий бісером по малюнку художника Олега Шупляка, хочу подарувати в місцевий музей, а молодого Шевченка, вишитого хрестиком, залишу вдома. Маю також карту України вишиту квітами».
Понад усе майстриня любить обдаровувати своїх рідних.
Усім трьом онучкам вона вишила хрестиком рушники та сплела крючком шалі. Внукам, правнукам і дітям подарувала по вишитій (хрестиком) подушці. Синові вишила сорочку. Все робить по-материнськи, з молитвою. Правнукам хлопчикам і зятеві вишила хрестиком галстуки.
Багато Марія Петрівна зробила також задля окраси оселі. Має вишиті простирадла, наволочки. Колись навіть самотужки в’язала штори.
«Мама в одному рушнику поєднує 3-4 орнаменти. Перевагу віддає рослинним. Інколи додає тварин. Наприклад, якщо хтось народився в рік лева – буде на подушці лев, в рік півня – півень. Рушники любить прикрашати ластівками, голубами, лелеками. Для галстуків вона використала геометричний орнамент. Ніколи не копіює, завжди в роботу привносить щось своє», – розповідає донька Лариса.
Нині майстриню трохи підводить зір. Доводиться вишивати в окулярах. Але вона сама зізнається, що ні дня не може прожити без рукоділля.
А ще вишивальниця любить читати газети, куховарити. На кожне свято готує щось новеньке і неймовірно смачне, як кажуть діти.
Ентузіазму та працьовитості цієї жінки нам багатьом би вартувало повчитись!
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
