Зварювальник з Тальнівщини свої винаходи оживляє за допомогою автоматики

Про таких людей, як Петро Михайлович Савченко із селища Здобуток, що на Черкащині, кажуть: «Бог послав йому натхнення». Більше 40 років чоловік займається улюбленою справою – він зварювальник.

Про те, чому обрав цю професію та як вона стала справою всього життя, Петро Михайлович повідав нашому виданню. Розмовляли з чоловіком прямо на його робочому місці – у транспортному цеху комунального підприємства «Тальне-Сервіс», де чоловік працює газозварювальником. Власне, на підприємстві ми з ним і познайомилися, коли записували інтерв’ю з директором.

Колеги та безпосередній керівник Петра Михайловича тоді порадили: «Розкажіть про нашого зварювальника. Він майстер від Бога. І людина порядна. Немає такого завдання, з яким би він не справився. З будь-якої розвалюхи зробить «лялю», бо вміє не лише варити, а розуміється в електриці та автоелектриці. Одним словом, професіонал, яких небагато».

Відклавши на півгодини ремонт старенького «уазика», над яким якраз працював, Петро Михайлович розповів свою історію: «Народився я 1960 року в с. Онопріївка. Батько був електриком, любив поколупатися і в електроніці. Мені це теж передалося. Зі школи я любив моделювати, збирати різні конструкції. Коли закінчив середню школу, вступив до Уманського ПТУ№1, яке готувало токарів, фрезерувальників, слюсарів, зварювальників. Спочатку вивчився на слюсаря, а потім, коли працював на заводі, ще й на зварювальника. Після армії пішов працювати у сільгосптехніку. А через 8 років – у дорожній відділ, яким керував Петро Миколайович Чубань. Там 31 рік пропрацював зварювальником. Петро Миколайович і забрав мене сюди».

Савченко каже, що на старому місці були у нього всі зручності для ремонту техніки: наприклад, кран-балка, за допомогою якої виймали двигуна з будь-якого транспортного засобу, а тут навіть стола немає такого як слід. А це в його роботі, як і зварювальний апарат, має велике значення.

За своє життя Петру Михайловичу довелося зварювати абсолютно все: від різних деталей до складних металічних конструкцій, а скільки зроблено воріт, брам, котлів та систем опалення – збився з ліку.

– Щоб все виходило, треба, звісно, мати, технічне мислення, трошки хисту та чимало досвіду. Спочатку я роблю креслення, обдумую послідовність і вже тоді беруся за метал. Тут багато нема чого думати: головне знати, що за метал, та як його зварити. Наприклад, легірований чавун не підлягає зварювальним роботам, – розповідає чоловік, а в очах – живі вогники, вони і є свідченням того, що справа улюблена та приносить задоволення. – Немає різниці: ти працюєш з металом чи з деревом – будь-яку роботу треба старатися виконати якнайкраще, щоб не було соромно.

А ще чоловік любить помізкувати в електроніці та автоматику якусь придумати. Останнім своїм винаходом – інкубатором з автоматичним перевертанням яєць та регулюванням температури, чоловік по праву гордиться.

Музою та натхненницею в роботі Савченко вважає свою сім’ю – кохану дружину, двох синів, доньку та чотирьох онуків. Каже: «Якщо мені щось не подобається на роботі, я можу дистанціюватися та не звертати уваги, а якщо в сім’ї щось не ладиться, то це вже зачіпає. Тому, як на мене, взаєморозуміння та повага – це головне у житті!». Чоловік сповідує Божі заповіді та читає Біблію.

За золоті руки та щиру вдачу його неабияк поважають у родині, в колективі та у громаді.

Хтозна, можливо, після виходу на заслужений відпочинок, Петро Михайлович здивує нас ще не одним своїм винаходом.

Ліна ЯЛОВСЬКА