Життя прикордонника родом з Тального обірвала війна

► Пам’ятаємо

12 листопада Сергію Миколайовичу Чубаню родом з Тального виповнилося б 38 років. Свого часу він навчався у Тальнівській школі №2, а потім – в економіко-правовому коледжі у Черкасах. Отримавши диплом, хлопець поїхав до Києва, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Анжелікою. Вона навчалася в Національному університеті імені Т.Г. Шевченка на фізичному факультеті. У 2006 році пара одружилася, а після навчання молоде подружжя переїхало до Чернігова, адже Анжеліка – родом з Чернігівщини. А це – прикордонний край, тож Сергій вирішив пов’язати своє життя з «зеленими беретами». У 2008 році у сім’ї народилася донечка Каріна, однак проводити час разом сім’я могла нечасто: Сергій 6 місяців служив у Черкаському прикордонному центрі «Оршанець», потім його направили на північ країни – служив у с. Грем’яч, Новгород-Сіверського району, на кордоні з росією. Згодом Сергій вже був оперативним черговим на пункті пропуску «Добрянка», відповідав за зброярню. За віддану, гарну службу його підвищували у званні, він будував військову кар’єру.


У 2011-му році у Чубанів народилася донечка Софійка. Сергій любив проводити час зі своїми дівчатами. На той час Анжела пішла працювати за спеціальністю – на Чорнобильську АЕС, де працює і зараз заступником начальника цеху радіаційної безпеки та радіаційного контролю. Тож тато з донечками – і до лікаря, і на ковзани, і на футбол, як треба – й на батьківські збори. Найбільше Сергій любив організовувати розважальну програму на вихідні. Їх зазвичай сім’я проводила разом.
З початком війни у 2014-му році служити було нелегко, а тим паче – жити і працювати на кордоні з ворогом. У 2018-му році Сергія направили на службу в Краматорський прикордонний загін (м. Мар’янка), що на Донеччині. Там проходили бойові дії. Важко було пережити цей рік, однак Сергій завжди казав: «Все добре», незважаючи на те, що був на «нулі». У 2019-му році він повернувся додому. Сім’я будувала плани, разом мріяли про щасливе життя. У 2021-му році, аби мати вищу освіту, Сергій вступив до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, навчався на технологічному факультеті. Однак усі плани на майбутнє обірвало 24-те лютого. Цього дня Сергій мав заступати на службу в Добрянці, але з Чернігова їх не випустили. Ворожа навала йшла з усіх боків. Разом з побратимами-прикордонниками він став на захист міста, яке дуже любив. Зокрема, допомагали вивозити з-під обстрілів поранених, мирних жителів, брали в полон російських танкістів, одного з яких згодом судили в Чернігові. Сергій надсилав рідним відео і фото, а вони просили, щоб беріг себе.


26-го лютого рідні не змогли додзвонитися до Сергія, він також не телефонував. Сім’ю повідомили: в бою з диверсійною групою противника на вулицях вже рідного міста Сергій Чубань, Олександр Горицький та Андрій Ховренко загинули. Вони полягли, захищаючи Чернігів, не пускаючи ворога далі.
Сергія поховали у селищі Добрянка, що на кордоні з Білорусією. Саме там проживають батьки Анжели.
За 13 років прикордонної служби Сергій Чубань, учасник АТО, бойових дій, у 2019-му році був нагороджений медаллю «10 років прикордонної служби України», а в 2020-му – медаллю «За оборону Батьківщини». У 2022-му році його, штаб-сержанта, нагородили медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). Цю нагороду отримувала старша донька військового.
Неможливо уявити, який біль крає серце рідних. Болить не тільки тим, хто знав Сергія, а всім, кому небайдужа доля України. Тож згадаймо у щирій молитві Героя, який загинув, захищаючи кожного з нас, та вшануймо його пам’ять хвилиною мовчання.

Редакція газети «Новий Дзвін»

Читайте також: Катеринопільщина попрощалась із 26-річним Героєм

Читайте нас також в Telegram!

12.11.2022 08:00
Переглядів: 4879
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.