Жителька Тального виготовляє унікальні українські прикраси з бісеру

Усвідомлення українства – це не механічне вміння ліпити вареники чи крутити голубці, а значно глибше – особливий внутрішній стан, коли відчуваєш нерозривний зв’язок з країною, що вросла у твоє серце на все життя: піснями, танцями, традиціями, літературою, переказами старих людей, історією та ін.. Коли одягаєш вишиванку, прикраси, які були популярну серед українок більше сотні років тому – це ніби впускаєш у серце український генетичний код і він пронизує твоє тіло наскрізь. Ніщо не здатне обірвати ці ниточки: ні відстань, ні час, ні обставини.

Надія Станіславівна з Тального займається виготовленням унікальних українських прикрас з бісеру – герданів, силянок (назва походить від процесу – силяти бісерини) не перший рік. Такі прикраси серед українок були надзвичайно популярними у 19-20 столітті. Дуже цінуються вони, виплетені за старовинною технологією, і зараз, через десятки літ.

Наше знайомство з майстринею й почалося, власне, з її прикраси, яку вона виготовила для однієї зі своїх колег: внизу по центру на гердані – мак, вище – геометричні орнаменти та тризуб. До речі, як розповіла потім Євтушенко, унікальні прикраси з різним зображенням вона повиплітала усім своїм дівчатам на роботі: «На День вишиванки ми усі одягаємо їх», – каже майстриня та додає: «Минулого року я сплела гердан до 30-річчя Незалежності України. Його передали у Київ і там вручили захисниці». Приємно, що гердани від Надії Євтушенко є й на Хмельниччині, і на Заході країни, є вони навіть в Австралії: «Багато виготовила їх, – каже майстриня. – Поїхали і закордон, адже там велика українська діаспора. Завжди відчуваю гордість і мені надзвичайно приємно, коли українці і в Україні, і закордоном одягають вишиванки, носять традиційні для української культури прикраси – одягають і йдуть до церкви».

До герданів, як зізнається майстриня, відчувала неабияку цікавість ще зі шкільних років:

– Знаєте, у нас була вчителька Валентина Максимівна Чорновіл, сестра Чорновола, вона завжди одягалася в українському стилі і в неї завжди були ці гердани. Здається, зо два. Я ще тоді так подивлялася на ці прикраси. Було цікаво, що ж це таке, як виготовлене, – каже майстриня. – Зараз є інтернет. Спочатку побачила, як роблять джгут з бісеру. Довелося награтися з ним тижнів два, поки вийшло.

Плетінню герданів жінка приділяє небагато часу – годинку-дві, переважно вечорами, але в кожну хвилину за станком вкладає душу. Каже, це заняття додає їй сил, відволікає від повсякденних турбот. Свої роботи жінка здебільшого дарує.

Надія Станіславівна займається рукоділлям все життя: майже 35 років працює закрійницею у швейній майстерні, що в середмісті Тального, паралельно встигає вести гуртки від Тальнівського будинку дітей та юнацтва. З початком війни, каже, виготовляли з дітьми сердечка з бісеру і передавали нашим воїнам на передову, а от на основній своїй роботі жінка разом з колегами шиє безкоштовно бандажі, ремонтує одяг військовим.

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: Волонтерка з Тальнівщини прихистила у власній оселі більше двох десятків людей

Читайте нас також в Telegram!

05.08.2022 15:48
Переглядів: 1402
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.