Вісті Черкащини «Здавалось, що це всього на кілька днів»: дружина військового із Тального про те, як проводжала чоловіка на війну
Бути дружиною військового – непросто. Це ще із 2015 року, коли чоловіка вперше забрали на службу в АТО, відчула на собі жителька Тального на Черкащині Ілона. Це вона відчуває і зараз.
Ілоні – 31 рік, вона – економіст у Тальнівській багатопрофільній лікарні. У неї двоє дітей: 7-річний Назар та 5-річна Злата. На сторінці у соціальних мережах жінки – повно щасливих сімейних фото: вона, коханий та діти – посміхаються і радіють життю. Зараз – усе дещо інакше.
– Здавалось, що це всього на кілька днів, що він от-от повернеться до мене. Я не думала, що буде так складно, – згадує Ілона перші дні, коли її чоловіка мобілізували.
Олександр пішов захищати рідних ще у березні. Натепер він перебуває на Донеччині, де боронить Україну від окупантів. Ілона розповідає, що не завжди чоловік може виходити на зв’язок. Бували моменти, коли по кілька днів від нього не було жодної звістки. Тоді, каже жінка, їй дуже складно зібратись і відганяти від себе погані думки. Вдень – ще легше, відволікають діти та робота, а вночі, зізнається, думається різне. «Такого не може бути», – так заспокоює себе Ілона.
Жінка пригадує те, довоєнне життя і каже, що зараз у неї ніби забрали опору. Точніше, тепер вона має бути нею сама.
– Чоловік вирішував більшість побутових питань, а тепер мені довелось розбиратися із усім самій. Коли він був поряд, я навіть ніколи не користувалась своїми водійськими правами, хоча вони у мене є вже 10 років. У мене був страх перед водінням, а тепер довелося сісти за кермо, – ділиться жінка.
Та попри це чоловік, хоч і на відстані, намагається підтримати дружину, підбадьорити її, завжди каже, що у нього все добре, і ніколи не жаліється, що йому важко чи нестерпно.
– Навіть якщо йому щось потрібно чи щось сталось, я частіше це дізнаюсь від друзів, адже мені він постійно говорить, що все добре, – ділиться Ілона.
Каже, що від дітей нічого не приховує. Та й вони і самі все розуміють. Старший син ще в перший день повномасштабного вторгнення побачив сюжет у новинах і одразу запитав у мами, чи справді почалась війна. Зараз діти знають, що у тата є друга робота, де він захищає країну від ворога та захищає їх самих.
– Ми всі віримо в Перемогу. Дітки просили цього року в Святого Миколая не іграшки, а щоб скоріше закінчилася війна і тато повернувся додому. Вони малюють патріотичні малюнки і вірять, що цей день скоро настане. І коли я бачу ось цю їхню віру, то не можу думати інакше, – каже Ілона.
Тая АГАВЕРДІЄВА
