Затишно й по-домашньому: як в одній зі шкіл Тального проходив благодійний ярмарок

Днями у КЗ «Тальнівська санаторна школа Черкаської обласної ради» відбувся благодійний ярмарок для збору коштів на ЗСУ «Разом до перемоги». Про це нам розповіла педагог-організатор Валентина Даниленко.
«Столи у фоє розташували так, що покупцям було зручно все роздивитися й придбати те, що сподобалося. Кожен клас приготував різні смаколики: еклери, кекси, печиво, пиріжки, рогалики, трубочки, усілякі тістечка, желе, струдлі й, звичайно, торти. Усе дійство відбувалося з дотриманням санітарно-гігієнічних норм. Тож усі вироби були свіжі, – говорить пані Валентина. – Благодійні ярмарки – це традиція нашої школи. У них, окрім учнів та вчителів, активну участь беруть батьки. За ініціативність, завзятість і співпрацю щиро всім дякую».
«Ми збираємо гроші для захисників, продаючи їжу, з любов’ю зготовлену нашими мамами й учнями класу. Доброчинні ярмарки – це й своєрідне змагання, і традиція школи. Це – наче маленьке диво, яке щоразу об’єднує нас», – каже 11-класник Антоній Гречаний.
«Я дуже радий, що зміг узяти участь у такому доброму заході, – зазначив учень 10 класу Станіслав Рак, – дізнався багато нового! Ярмарок – це не тільки про продаж, а й про творчість та спілкування».
«Дякую організаторам за таку чудову ініціативу! – ділиться враження Інна Панченко, мама. – Благодійний ярмарок – це відмінна можливість прищепити дітям почуття відповідальності, співчуття й бажання допомагати нашим оборонцям».
За словами директорки Людмили Постоловської, під час заходу зібрали 13 тисяч 500 гривень. За рішенням шкільного самоврядування 2000 гривень із них передали тальнівському подружжю Тетяні й Русланові Даценкам, які виготовляють сухі борщі для ЗСУ. Решту коштів розподілять згодом. Головне, що всі, до єдиної копійки, учні й учителі Тальнівської санаторної школи віддадуть військовим.
«Усі охочі мали змогу не тільки насолодитися частуваннями, а й зробити свій внесок у допомогу нашим захисникам. Усі зібрані кошти підуть на підтримку Збройних Сил України», – каже, прощаючись, Валентина Даниленко.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

