Захисник і лідер: як військовий із села на Тальнівщині надихає та навчає інших

29-річний Максим Васильович Руденко з Поташі, що на Тальнівщині, славний старший син воїна Василя Петровича  Руденка, який поклав своє життя на вівтар незалежності та свободи України. Максим з 2013 по 2017 роки перебував на строковій службі в українській армії під Маріуполем в АТО. Отримав поранення, лікувався в госпіталі.

У 2023 році поповнив лави 156 ракетно-зенітного полку. Після кількох місяців служби вирішив, що йому потрібно навчатися. Ініціатором такого кроку була дружина Наталія. Пройшовши успішно конкурс, вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Зараз навчається  на офіцера зенітно-ракетних військ на другому курсі. Максимова дружина Наталія, яка родом із Самбура, що на Львівщині – це великий скарб. Вона в усьому підтримує свого чоловіка, допомагає йому, турбується про нього. Є дуже працьовитою і цілеспрямованою. У неї щоразу нова мета у житті, вона впевнено до неї крокує.

–Мої батьки дуже полюбили Максима, ставляться до нього, як до рідного сина. Йому дуже вдячні воїни-резервісти, яких нещодавно він навчав півтора місяця військової справи. Як командира, полюбили його, навіть в кінці занять подарували йому символічний подарунок – казанок, – розповідає дружина Наталія.

За сумлінне виконання службових обов`язків, зразкову військову дисципліну та відмінні показники, проявлені під час навчання солдат Максим Васильович Руденко 12 жовтня 2024 року нагороджений грамотою командиром зведеного навчального батальйону Повітряних Сил Збройних Сил України Дмитром Бугаєм.

Пам`ятаю Максима під час навчання у Потаській школі. Виділявся серед інших учнів своїм недитячим мисленням. Відповіді на запитання – короткі, лаконічні, але  в них – паралель із життям,  власна життєва позиція. Завжди поважав учителя, старших себе, ввічливий, працьовитий. Мав відмінну фізичну підготовку, завжди  брав участь у спортивних змаганнях з волейболу, баскетболу, тенісу.  Виборов першість у шкільному змаганні у номінації «Найкращий спортсмен».  Любив футбол. У колективі – дружний, подільчивий, щирий, доброзичливий, вразливий, емоційний, користувався авторитетом. У школі займав активну життєву позицію. Таким він залишився і нині.

Максиме, ти той, на кого рівняються мільйони, той, хто боронить наш мир і спокій. Бажаємо тобі міцного здоров’я, сімейного тепла, стратегічного мислення та завжди повертатися зі своїх завдань! Адже вдома на тебе чекає родина, яка тебе дуже любить!

Марія БІРЧЕНКО

Читайте також: Мерседеси, мільйони і статус інваліда: голова Черкаської облради очолює тренд серед чиновників-інвалідів

Читайте нас також в Telegram!