З якими труднощами зіткнулась адміністраторка в селі на Тальнівщині і як їх вирішує

«В нас єдине село на Тальнівщині, де немає вуличного освітлення»

Тетяна Петрівна Білоус, адміністратор в селах Корсунка і Довгеньке, що на Тальнівщині, працювала в Корсунській сільській раді секретарем – до листопада 2010 року. До цього довгий час була секретарем у колгоспі. За освітою – «Вихователь дошкільних закладів», навчалась в Уманському педагогічному училищі. Проте на педагогічній ниві працювала недовго – 4 роки: в дитячих садочках в Тальному і в Корсунці. Каже, що на посаду адміністратора їй запропонували піти раптово і неочікувано. Довго вагалась, але погодилась. Швидко вникла в роботу і почала працювати.
– В селі проблем, які треба вирішити, дуже багато. В основному, все доводиться допрацьовувати за колишнім керівництвом. За ці 10 років в нас практично нічого не робилось: в Довгенькому кладовища майже не видно – людська нога там не ступала роками, нічого не крашене, не прибране, позаростало деревами. Та й в Корсунці було занедбане – стежку, в обхід до старого кладовища, повністю закидали сміттям. Що могли, те повигрібали, покосили, дерева ще не до кінця повирубували. В нас єдине село на Тальнівщині, де немає вуличного освітлення. Колишній працівник по благоустрою, чоловік екс-сільської голови, завжди сидів у кабінеті і не думав навіть щось робити. Друге питання – ведення документації. Вона вся запущена, не велося ніякого обліку. Господарські книги не писані за великий період. Чи їх ніхто не провіряв? Тепер, щоб я мала якийсь лад в селі наводити, то я розгрібаю цю нероблену роботу. А звіт як робити, то взагалі не знаю. Оце так вони працювали. Одним словом – запустили село, – розповідає Тетяна Петрівна.
Зараз у Корсунці і Довгенькому наводять лад два працівники з благоустрою – Віталій Петрович Кравченко та Тетяна Миколаївна Білоус. Їхньою роботою задоволені всі мешканці. «Вони молодці, совісні люди, якщо потрібно, то і у вихідні виходять, – каже адміністраторка. – Як тільки потепліло, ніхто не цурався фізичної праці, разом з усіма прибирали село: і бібліотекар, і завклубу, всі небайдужі люди, і я – гребли, косили, білили, фарбували. Встигли якраз до дощів. Міська рада дала косу, але не вистачає бензину, доводиться самим купувати. Також у відділу ЖКГ просили фарбу, вони дали, але не таку, як треба. Замовляли синю, жовту – на місток, і чорну – на кладовище, а дали дві білих і одну червону. Я чуть не плакала, от що нею фарбувати? Доводилось вимінювати в інших селах, або ж знову самим купувати, так, як і вапно. Ще у нас є аварійна кладка, якою користуються всі мешканці. Там таке вимело за ці 10 років, а глибина велика – аби до біди не довело. Хлопці назбирали каміння, тепер будемо шукати трактор, який би нам його привіз. Почекаємо, коли підсохне, і будемо працювати. З КП «Тальне – Сервіс» нам дали 21 дощечку по 1,20 метра, будем залатувати діри. З тих пір, як підприємець Володимир Петрович Мовчан капітально зробив цю кладку, близько 11 років тому, вона ні разу не ремонтувалась. До слова, Володимир Петрович завжди допомагає нам. Наприклад, в 2010 році він придбав в сільський клуб музичний центр, який досі в нас стоїть, неодноразово дарував подарунки на Івана Купала: мед, борошно та й грошову допомогу».
Тетяна Петрівна каже, що із сільським старостою Михайлом Каперизом вони працюють в тандемі, він завжди допомагає, приїздить, коли потрібно. Якщо виникають якісь питання, то вона завжди телефонує, дізнається, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації.


Вдячна адміністраторка й депутату обласної ради Ігорю Валерійовичу Новицькому, який при першому ж дзвінку надає допомогу: або ж фінансово забезпечить у вирішенні проблемних питань, або ж робочою силою. Але осторонь не залишається.
Тетяна Петрівна досконало знає все, що стосується її роботи. Знає проблеми не тільки двох сіл, а буквально чи не кожної родини.Тому люди приходять до неї не тільки за довідками, або приватизувати свої земельні ділянки, заповнити декларації на субсидії, а й за порадою і добрим словом. Як каже жінка, насамперед, людину слід вислухати, обов’язково щось порадити, посприяти, допомогти – хоча б морально.
Приємно було чути схвальні відгуки про адміністраторку від її односельців.
– Коли моїй мамі треба було оформити субсидію, Тетяна Петрівна прийшла, розказала, як і що зробити. І це не тільки нам, сусіди теж задоволені її роботою. Звертаємось, коли приходиться, вона завжди допомагає. Коли на кладовище прийшли, вже все було покошено, прибрано. Хотілося б, щоб такий адміністратор у нас працював і надалі, – каже Валентина Слободяник.
– Хороша людина, спокійна, добра. Завжди допоможе і словом, і ділом, – доповнює Вікторія Камінська.
– Коли не прийду, в неї двері не зачиняються, завжди багато людей. Раніше не так ходили в сільську раду, як зараз. Тетяна Петрівна – чуйна людина, з великим серцем, відкритою душею та щирістю у вчинках, – каже завклубу Галина Сидоренко.

Катерина КІХТЕНКО

18.06.2021 09:00
Переглядів: 1473
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.