З майданецького столу до європейських смаків: як вареники з паштетом принесли перемогу випускникові з Тальнівщини

Справжня народна кухня – живий подих нашої історії, світлий спогад про материнське тепло, запах духмяного хліба й затишок рідної хати. Здавалося б, чим ще можна здивувати в звичайнісінькому українському вареникові, який з діда-прадіда прикрашав і святковий, і щоденний стіл на нашій багатій черкаській землі?

Проте випускник Майданецької школи Роман Вигорчук переконливо довів: прадавні кулінарні звичаї нашого народу здатні поєднуватися навіть із вишуканими європейськими традиціями. Навчаючись у випускному одинадцятому класі, юнак виборов диплом І ступеня на IV Черкаському обласному фестивалі-конкурсі «Європейський туризм на мапі Черкащини» в номінації «Європейські кулінарні традиції рідного краю».

Тепло родинного застілля та подих традицій

Здавна в українському селі приготування страв було справжнім домашнім священнодійством. Коли ліпили вареники, за столом часто збиралася вся родина. На стільниці біліло, мов свіжий сніг, висіяне борошно; у казані закипала вода; згодом світлиця сповнювалася затишним духом щойно звареної страви, стишеними розмовами й чистосердним сміхом. Отакий глибокий духовний зв’язок з батьківською хатою й утілив Роман у конкурсній відеороботі – приготуванні вареників з паштетом.  

«Нам пропонували обрати козацький куліш чи традиційний український борщ, але ми зупинилися саме на варениках із паштетом, – розповідає він. – Це, мабуть, найулюбленіша страва в нашій сім’ї. Готували ми її разом із мамою Тетяною».

Шлях до омріяної перемоги вимагав чимало сил і снаги. Навчаючись в одинадцятому класі, хлопець поєднував насичену підготовку  до Національного мультитесту з кулінарними пошуками. Замість вечірнього відпочинку чаклував на кухні, знімав процес на відео, а потім наполегливо монтував ролик для конкурсного журі. Роман зізнається: саме ця кропітка робота виявилася найскладнішим випробуванням, а от приготування пліч-о-пліч з мамою принесло найбільшу радість.   

Величезною опорою для юнака стала сім’я й шкільні наставники. З особливим теплом і щирою вдячністю він згадує вчительку української мови Тамілу Володимирівну Зелінську, яка, не шкодуючи сил і власного часу, ретельно готувала своїх вихованців до відповідальних життєвих іспитів.  

Де перетинаються європейська кухня та рідний край?

Розмірковуючи над цим питанням, Роман Вигорчук дійшов висновку, що межа між європейськими кулінарними традиціями та нашою Черкащиною – тонка й цілком природна, тому що українці споконвіку є частиною єдиного культурного простору.   

Він переконаний: коли мова заходить про європейську кухню, перед очима зазвичай постають ніжні м’ясні паштети, витончені соуси й шляхетність подачі. А коли думка лине до рідного краю, до  славетного Майданецького, виринає багатюща традиція пухкого українського тіста.   

Спільна точка двох світів, на думку нашого співрозмовника, ховається у філософії частування: узяти найкраще з дарунків рідної землі й надати йому вишуканої смачної форми: «Поєднавши традиційний український вареник із соковитою паштетною начинкою, ми показали, що наша народна кулінарія не цурається нового, але й бережливо зберігає своє прадавнє коріння» .

Погляд у майбутнє й порада наступникам

Попри високу оцінку вельмишановного журі й любов до куховарства, своє майбутнє Роман Вигорчук усе ж не планує пов’язувати з кулінарією чи готельно-ресторанним бізнесом.  Його душа більше лежить до точних і технологічних наук.

Проте  досвід, здобутий під час конкурсу, залишиться з ним як цінний здобуток на все життя. Для молодших школярів, які лише вагаються та міркують, чи варто випробовувати власні сили в подібних змаганнях громади й області, юнак залишає просту, але направду глибоку настанову: «Якби я міг повернутися у сьомий чи восьмий клас, я порадив би собі менше хвилюватися й не думати зациклено про результати чи призові місця. Головне – отримувати щире задоволення від самого процесу, віддаватися справі всією душею. А гарний результат тоді неодмінно прийде сам!»

Наостанок

Побажаймо ж юному землякові наснаги, сміливості й нових висот на обраному шляху. Хай батьківське благословення, працелюбність і шана до рідних традицій завжди додають йому крил для нових звершень!

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!