Вісті Черкащини «Я сильніша, ніж думала»: материнство, яке змінило життя тальнівчанки
Материнство – це не лише нова роль, це нове життя, це про любов, яка не має умов. У кожної жінки воно своє, особливе, наповнене незабутніми моментами, щоденними відкриттями, радістю і викликами. Історія Владислави Лисиці з Тального – щира, тепла, що надихає, адже для неї стати мамою означає відчути повноту життя.
Її синові Марку – 10 років. Ім’я для нього вони з чоловіком обирали разом – обоє одразу відчули, що саме так має зватися їхній хлопчик. «Нам обом подобалось це ім’я, тому легко дійшли згоди», – згадує Владислава. А момент його народження став для неї глибоко емоційним: умиротворення, втома, радість, безмежна любов – усе це злилося в одне відчуття: «Він був мені такий гарний, що не могла надивитись на нього».
«Бути мамою – це мікс любові, доброти, терплячості, відповідальності, суворості, щастя, радості, печалі, переживань, надій і сподівань…», – ділиться співрозмовниця. Вона зізнається, що материнство змінило її повністю: і зовні, і внутрішньо. Це вже не просто роль, а нове глибоке розуміння світу. «Я сильніша, ніж думала. Безсонні ночі, сльози, страхи – усе це я пройшла. І досі йду. Поруч біля сина».
Виховання Марка стало справжнім діалогом – щоденним і безупинним. «З викликами стикаюсь майже щодня», – усміхається вона. Але ці виклики не лякають її, бо вони – частина спільного росту. Вона не прагне порівнювати його з кимось: «Мені здається, він схожий сам на себе!» Однак з усмішкою визнає, що любов до книжок – це точно від неї, а щедрість та доброта – від тата.
Владислава має багато мрій для сина. Проте головна – щоб він не боявся бути собою. «Я хочу, щоб він зберіг свою унікальність, здібності та знання і зміг їх використовувати у житті. Щоб був сміливим, щирим, вдячним, уважним, стійким…», – список довгий, бо кожне слово від серця.
Особливим спогадом у їхньому житті стала одна літня прогулянка – зустріч світанку. Це була ініціатива Марка. «Прогулянка довжиною в 4 км, яка запамʼятається на все життя», – згадує мама. Це не просто ранковий похід – це момент єдності, любові, і щастя бути поруч.
У повсякденному житті вони багато спілкуються під час прогулянок, грають у бадмінтон і завжди прагнуть відкривати для себе щось нове. Марк багато читає й завжди прагне ділитися своїми думками. І мама завжди слухає: «Навіть якщо він говорить про щось дрібне. Бо знаю, що для нього це важливо зараз».
На День матері Владислава завжди згадує свою маму. «Зателефоную їй у цей день! Подякую за життя, за любов, за силу, яку вона мені передала, за все, чого навчила», – каже вона з вдячністю.
У кожному дні Владислава знаходить щастя бути мамою – з усіма його викликами, турботами й неймовірною любов’ю. Разом із Марком вони творять спільну історію, повну тепла, пригод, прогулянок і розмов. І хай попереду буде ще безліч нових моментів – важливих саме тому, що вони прожиті разом. Адже справжнє материнство – це бути поруч. Завжди.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
