Вісті Черкащини «Все набувалося у процесі праці»: як жінок із села на Тальнівщині об’єднало волонтерство
Ось вже два роки в оселі Варвари Куропятнікової, жительки Поташі на Тальнівщині, діє своєрідний центр підтримки воїнів.
–Спочатку там виготовляли свічки та різні смаколики, – розповідає Галина Кулинич, мама воїна Сергія Кулинича, життя якого забрала війна.
–Не все виходило до ладу при виготовленні свічок. – згадує Варвара Куропятнікова. – Але все набувалося у процесі праці. Постійно допомагала мені Люба Зеленюк. Одна партія свічок не пройшла тест на придатність і ми вдвох все із жерстяних банок виколупали і залили по-новому.
А коли в Мошурові стали плести сітки, то Люба Зеленюк й туди щоденно їздила з Поташі і невтомно працювала цілий день з 8-ї до 14-ї, а то й 15-ї години.
Коли виникло питання про гаряче харчування воїнам, Варвара Куропятнікова, не роздумуючи, долучилась до виготовлення сухих борщів та супів. Її підтримали «дівчата» із клубу «Надвечір`я» та жителі села. З усього села зносили спочатку немиті овочі, а потім уже й миті, бо це теж забирає багато часу. Галина Гладун і Люда Груша варили дома картоплю, а Варвара Степанівна разом з Олею Прудіус відварене натирали на тертці або нарізали і сушили на двох сушарках, куплені за гроші сина Сергія. Сушили всі овочі і навіть перетирали на блендері, поки він не розбився. Це до слова, бо й такі прикрощі бувають. Сушити часто допомагали Лідія Фундеряка, Люба Зеленюк, Валентина Карачун, Рая Єрошенко.
Також у Поташі щоденно кипить робота по виготовленню маскувальних сіток. Очолює цю працю Оксана Голоднюк, яка веде облік усіх, хто трудиться, хто допомагає фінансами, спілкується з Катею Павлюк, яка очолює осередок допомоги ЗСУ у Мошурові. Їй допомагають у організації праці Таня Войтко та Галина Кулинич. Очільники організували, щоб чоловіки виготовили рамку для натягування сітки, контролюють розхідний матеріал, дбають про фінанси, за які купують основу та матерію.
–Щоденно працюють, як невтомні бджілки, Наталія Кулибаба, Рая Єрошенко, Люда Груша, Люда Сас, Ніна Кучеренко, Валя Тичинюк, Лєна Юрпольська, Люда Гульченко, Галина Ярова, переселенка Лариса Голопарьова. По можливості допомагають Таміла Маленко та Ліда Федоренко, – розповідає Таня Войтко, мама військовослужбовця Віталія Войтка, який був тяжко поранений, але після тривалого лікування знову у строю на службі у лавах Збройних сил України.
–На початку цієї роботи основу і матеріал для плетіння закупив син Варвари Куропятнікової Сергій. Потім основу (30 сіток) і 5 рулонів агроволокна – фермер із сусіднього села Роги Йохан Венцль. А зараз поташани самі здають кошти, щоб придбати основу і матеріал (купили 2 рулони основи), – говорить Галина Кулинич. – Цю прекрасну справу можуть підтримати всі бажаючі.
Поташ – невелике село на Тальнівщині, але біда людей згуртувала. Дякуємо всім ініціаторам такої потрібної справи. Бо без командира й армія може зазнати поразки. Приємно усвідомлювати, що на світі є такі працьовиті і турботливі люди! Дякуємо Вам, поташани, за сумлінну працю, за підтримку воїнів. Міцного здоров`я вам, довголіття, мирного неба. Ви разом крокуєте до Перемоги!
Марія БІРЧЕНКО
