Вісті Черкащини 
Велика справа з маленьких рук: як господині Черкащини печивом підтримують фронт
Не лише на фронті точиться боротьба. У самому серці Черкащини пульсує своя лінія оборони – зі скриньками допомоги, духовками, борошном і дбайливими руками, що повсякчас просівають борошно, місять тісто й печуть для захисників.
Про цю тиху, але надважливу війну розповіла нам Валентина Труляєва – волонтерка з Кобиляк на Тальнівщині. Її голос – не офіційний звіт, а жива розмова про людей, які не залишилися осторонь.
Надійна підтримка з тилу
Підприємець Володимир Мовчан – один з тих, хто багато років регулярно підтримує тих, хто дбає про наших захисників. І цього разу не залишився осторонь – передав пані Валентині 25 літрів олії та шість мішків борошна. Здається, звичайна передача, але за нею – десятки рук і сотні кілометрів, що ведуть просто до фронту.
Ці продукти не залишилися в Кобиляках. Їх одразу розвезли Труляєви в Софіївку, Онопріївку, а звіти – у Шаулиху. У кожному з цих сіл на передачу вже чекали господині, які вже давно допомагають воїнам та воїнкам своїм теплом, руками й кулінарним умінням.
Кожна знала, що робити
Щойно все необхідне було на місці, жінки швидко зорганізувалися, щоб приготувати велику партію домашніх ласощів. Ліпили пиріжки з різними начинками, пекли пісочне печиво й здобу – усе, що тішить наших військових. З того борошна, що їм надійшло, не лишилося й пилинки – усе пішло в діло.
У кожному селі були свої координатори. В Онопріївці, як завжди, невтомно трудилася команда «Невтомні» на чолі з Мариною Бондаренко. У Софіївці волонтерками з турботою керує Ірина Надюк, а в Шаулисі гуртом з такою ж відданістю опікується Валентина Довгань.
«За побажанням хлопців передаємо їм готову їжу, яка довго не псується і зручно дістати навіть із кишені», – зазначає Валентина Труляєва.
Вантаж із любов’ю: і дронодетектор, і їжа для захисників
Уся випічка й домашня їжа від «Невтомних» вирушила на Запорізький напрямок, під Оріхове. Разом із нею волонтери Роман Труляєв і Катерина Скорнякова доправили дронодетектор. Автівку для поїздки заправив Михайло Глийовий з Лісового. Сам пристрій для виявлення ворожих дронів придбали завдяки підтримці небайдужих. Мешканці Павлівки Другої зібрали 2600 гривень, Ірина Надюк переказала 3000, а Олександр Козюра з Рижанівки долучився сумою у 5000. До слова, його дружині Тетяні волонтери з Південноукраїнська вручили українське знамено й картину, виготовлену паном Романом власноруч. Кожен зробив свій внесок – і техніка, і ласощі дісталися туди, де на них чекали.
«Син їхав удруге на фронт, то повіз і дронодетектор, і печиво. Отакий вийшов вантаж», – жартувала Валентина Василівна. Та за цим дотепом стояла велика серйозність.
Допомога на три напрямки
Крім Запорізького, волонтери підтримують і Херсонський та Покровський напрямки. Цього разу бійцям відправили не лише домашню їжу, а й суницю від Василя Курдуса з Рижівки. На прохання військових Марина Бондаренко зварила холодець, використавши чотирьох бройлерів, яких для цього надала Валентина Труляєва. Вона ж долучила бутель олії. Зібрали все швидко, бо коли потрібно, зволікати нікому не хочеться.
Люди різні, але є ті, хто тримає руку на пульсі.
«Є ті, хто не допомагав і не допомагає, є такі, що з 2014-го поруч. Для когось вона почалася давно. Для когось триває й досі. Для декого й не починалась», – говорить Валентина Василівна без осуду, лишень ділиться спостереженням.
Ця історія не про байдужість, а про людей діла. Тих, хто возить продукти, пече, пакує, збирає, передає. Не для галочки, не вперше і точно не востаннє. Бо добре знають: допомога – це дія, а не слово.
Один мішок – на запас
З того борошна залишився лише один мішечок, а з усієї привезеної олії – жодної краплі. Усе пішло в діло. Той єдиний мішечок – на запас, щоб знову пекти, коли попросять. Тут не чекають прохань чи команд – тут вони і є життя. І доки воно триває, будуть і борошно, й олія, і теплі домашні пиріжки. З дому, з Черкащини, з любов’ю.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
