Вісті Черкащини Вчора шанс, сьогодні тягар: покинуті будівлі в селах Тальнівської громади стають проблемою
Розвалені стіни, розбите скло і підліткові витівки – це не сценарій з фільму жахів, а реальність покинутих будівель у селах Тальнівщини. Колись тут були клуби, школи й дитсадки. Сьогодні – примари з минулого, що перетворились на притони або просто руїни, які загрожують життю.
Як сталося, що одні села свого часу могли наповнити бюджет продавши, ще на той час, цілі будівлі підприємцям, а інші залишили нащадкам небезпеку? Чому деякі будівлі працюють і приносять гроші, а інші – потребують демонтажу за кошти громади?
Чому нас це зацікавило?
Після публікації матеріалу «Небезпечні розваги на недобудові в Тальному: підлітки кидають предмети у перехожих» наша редакція отримала десятки дзвінків і звернень: люди обурені тим, що занедбані будівлі не лише псують вигляд села чи міста, а й стають місцем скупчення підлітків, які порушують закон і наражаються на небезпеку.
Ми вирішили глибше розібратися, чому в наших селах так багато таких споруд, як вони з’явилися, чому не були продані або віддані в оренду, і хто має відповідати за їхній нинішній стан.
Вчора – шанс, сьогодні – тягар: як громада втрачає кошти через покинуті будівлі
Колись у кожному селі були сільська рада, бюджет і свої можливості. Кожна рада була окремим бюджетним органом, з правом розпоряджатися майном, ухвалювати рішення на місці та напряму вирішувати долю покинутих об’єктів інфраструктури. І хоча багато сільських рад мали на балансі старі клуби, садочки, школи, які не використовувались десятиліттями, продати або здати їх в оренду так і не вдалося. Чому?
«Збережемо для нащадків» – і зруйнуємо своїми руками
На папері все виглядало просто: сільська рада приймає рішення: будівлю ставимо на продаж через аукціон, або передаємо в оренду бізнесу чи фермеру. Надходять кошти в бюджет села. За ці кошти у селі ремонтується дорога, утеплюється школа, купується обладнання у ФАП або встановлюються ліхтарі. Проте, реалізувати подібні ідеї на практиці вдавалося не завжди. Часто-густо саме депутати гальмували ініціативи з продажу або оренди. Вони обґрунтовували свої дії тим, що ці будівлі – частина історії села, і що їх слід зберегти для нащадків. Звучало гідно. Проте відсутність стратегічного бачення й подальших кроків із використання чи збереження цих об’єктів призвела до того, що багато з них стали тягарем, руїнами, які не несуть жодної користі.
Аргументи звучали здебільшого однакові:
«Це ж наша школа, тут ми вчилися. Треба її зберегти!»
«Клуб це пам’ять поколінь! Не дамо його в приватні руки!»
Та час ішов. Дахи починали протікати. Стіни – тріщати, фасади – руйнуватися. Люди роз’їжджалися. А вікна забивалися дошками.
Із утворенням Тальнівської міської територіальної громади всі села увійшли в єдину систему управління, де бюджет тепер централізований. Всі рішення щодо майна, його продажу, оренди та утримання ухвалює Тальнівська міська рада, а не окремі сільські ради, яких більше не існує.
–Коли у нашому селі працювала сільрада, місцеві підприємці запропонували придбати два аварійні приміщення садочка та клубу з яких планували зробити житло для своїх працівників. Це питання винесли на сесію сільської ради, перед тим, це все вивчилось, прорахувалось і дійшли до висновку, що отримані кошти за приміщення зможемо використати на благоустрій села та ремонт дороги. У день сесії, депутати одноголосно підтримали рішення про продаж на аукціоні тих будівель, окрім голови бюджетної комісії, депутатки Ольги Грядюжкіної. Вона тоді влаштувала скандал, що приміщення не будемо продавати, адже нехай вони стоять і чекають наступних поколінь. От тепер бачимо, як ці двоє аварійних руїн дочекались того, що наші діти туди бігають ховатися і наражають себе на небезпеку. Адже в одному впав дах, сіли перекриття, осипався фундамент. А інше приміщення взагалі сиплеться від вітру. Там повз проходити страшно, не те, щоб зайти. А тепер за кошти бюджету змушені прибирати це страхіття, хоча воно б могло бути жилим і принести користь селу, – пригадують тодішні депутати Кривоколінської сільради.
Що змінилось?
Ті об’єкти, які вдалося зберегти в нормальному стані, одразу були законодавчо приведені в порядок, оформлені та виставлені на аукціон або передані в оренду.
Вони тепер приносять дохід: одні використовуються як складські чи виробничі приміщення, інші як майданчики для бізнесу чи фермерських господарств.
Ці кошти реально працюють на громаду за них купується техніка для комунальних служб, ремонтуються дороги, допомагають ЗСУ, підтримується інфраструктура, лікарня та навчальні заклади громади.
А що сталося із «збереженими» будівлями?
На жаль, більшість тих самих «залишимо для нащадків» об’єктів перетворилися на руїни. Сьогодні вони: аварійні, притягують підлітків, які там влаштовують посиденьки, становлять реальну небезпеку – дах може завалитися, стіна обвалитися. І тепер – не продати, не здати, бо це вже не майно, а тягар. Замість прибутку – витрати за рахунок платників податків. Через численні звернення мешканців, що ті будівлі небезпечні, міська рада змушена шукати кошти, аби наймати підрядників, розбирати ці споруди, вивозити будівельне сміття. А це – мільйони гривень із бюджету, які могли б піти на користь села, якби колись, у правильний момент, ці будівлі пішли з молотка.
– Ми реагуємо на звернення громадян. І дійсно, аварійні будівлі, які створюють небезпеку, потрібно ліквідовувати. Колишній клуб у Гордашівці, дитсадок та клуб у Кривих Колінах вже потрібно розбирати. Ми зробили експертні оцінки по ліквідаційному балансі. Маємо документ на списання. На тендері вибрали найоптимальнішу по ціні пропозицію. Хіба не можна було тоді ще скористатися можливістю і продати ці, ще на той час цілі будівлі, щоб тепер не витрачати кошти на їх знесення. Як показує досвід громади, завдяки здачі чи продажу покинутих будівель ми можемо наповнити бюджет громади. І це працює. Адже за виручені кошти ми ремонтуємо дороги, замінюємо водогони, допомагаємо лікарні, ремонтуємо школи та садочки, розвиваємо інфраструктуру, – пояснює Тетяна Карачун, начальниця відділу ЖКГ Тальнівської міськради.
–Наш колишній сільський будинок культури у Гордашівці став небезпечним та аварійним. Стоїть серед села руїною, яка наражає на небезпеку усіх, що проходять повз. Саме тому і жителі забили на сполох, – стверджує Катерина Гресько, адміністраторка.
Висновок
Майно або працює, або руйнується. Міф про «збережемо для нащадків» обернувся витратами і руїнами. Натомість ті, хто вчасно передав майно в оренду або продав – сьогодні мають дохід, порядок і розвиток. Громада – це спільна відповідальність. І тепер, коли рішення централізовані, важливо, щоб мешканці теж розуміли: краще знайти нове життя для старого клубу, ніж роками дивитися, як він валиться і з’їдає бюджет.
– Тальнівська міська рада та працівники виконавчих органів системно працюють над виготовленням технічної документації як на неоформлені будівлі, так і на земельні ділянки, на яких вони розташовані. У першу чергу оформлялися ті об’єкти, які підприємці чи сільгоспвиробники виявили бажання взяти в оренду для подальшого використання у господарській діяльності. Сьогодні наша робота спрямована на те, щоб усі подібні будівлі були належним чином оформлені відповідно до вимог законодавства. Це важливий крок для наведення порядку в обліку комунального майна, забезпечення прозорості та ефективності в управлінні ресурсами громади. Окремим напрямком є оформлення гідротехнічних споруд, які перебувають у неоформленому стані й зазнають поступового руйнування. Наразі ми працюємо над тим, щоб ці об’єкти були оформлені юридично, після чого зможемо передати їх в оренду тим орендарям, які вже користуються водоймами, де розташовані ці споруди. Це дозволить не лише зберегти гідроспоруди, а й забезпечити їх належне утримання в майбутньому», – акцентував міський голова Василь Сідько.
Анна ДРАГУН
