Ваша думка - Вісті Черкащини

Ваша думка

У сучасному суспільстві все частіше говорять про гендерну рівність. Адже жінка є активним учасником усіх державних процесів. На мовному рівні оформити рівноправ’я жінки допоможуть фемінітиви. (Довідка: іменники жіночого роду на позначення жінок за їх професіями, посадами, видами зайнятості). Одні з них, такі як вчителька, покоївка, телеведуча, асистентка, медсестра є звичними і широко вживаними. Інші, як фахівчиня, інженерка, пілотеса, професорка та інші викликають сміх чи навіть супротив. Щодо доцільності їх вживання та творення у суспільстві тривають бурні  дискусії. «Чи притаманні фемінітиви нашій та чи доцільно їх вживати у мовленні?» – спробуємо розібратися з мовниками, істориками, краєзнавцями та пересічними громадянами – читачами нашого видання.

–Намагаюся завжди вживати фемінітиви, оскільки це природньо для української мови. В житті трапляються моменти, коли деякі люди через відсутність знань чи толерантності висловлюють своє непорозуміння чи сміх, коли чують фемінітиви. Але в такому випадку варто нагадати, що фемінітиви завжди були в нашій мові і їх лише в 30-х роках почали викорінювати, коли відбувалася русифікація. Другий аспект: завдяки активному вживанню фемінітивів збільшується видимість жінок в суспільстві. Як медіа-аналітикиня помічаю, що українські онлайн-медіа все частіше використовують фемінітиви в своїх текстах, завдяки цьому допомагають читачам отримувати якісний контент. Яна Машкова, медіа-аналітикиня Інституту Масової Інформації, м. Київ

– Я позитивно ставлюся до фемінітивів. Хіба не гарно звучить: філологиня, директорка, фітнес-тренерка? Невже краще використовувати суржикове «директорша» чи «директріса»? У більшості мов світу є жіночий відповідник до багатьох професій, посад тощо. В нас чомусь це дивно звучить. Я вважаю навпаки – фемінітиви збагачують нашу мову, дають можливість не використовувати суржик, не принижують статус жінки, коли кажуть про її діяльність в чоловічому роді. Тому я дуже засмутилась, коли скасували новий правопис. Надіюсь, апеляційний суд поверне його. А хто проти – мабуть, не пізнавали новий правопис, не читали його, але звикли суперечити всьому і всім. Тетяна Криворучко, вчителька польської мови, української мови та літератури в Тальнівській ЗОШ №2.

– Фемінітиви були і в давнину в українському суспільстві й українській мові, тільки що ніхто тоді в патріархальному середовищі не надавав їм великої чи особливої уваги і не називав їх узагальнюючим терміном «фемінітиви».  Різниця лише в тому, що кількість фемінітивів, які використовувалися в українській мові в різні періоди або зростала, або зменшувалася. Це залежало від державного устрою країни, а також від того, хто в даний період перебував при владі. Тому сприймаймо це як відродження справедливості. Алла Мулявка, досліджувачка історії рідного краю, с. Колодисте

Усе, що підкреслює відмінність української мови від російської, має впроваджуватись. Ми інші. І мова – один із маркерів. У 20-их роках минулого сторіччя над правописом працювали справжні професіонали, еліта нашої нації. Тож нам, нащадкам, треба дослухатися до їхніх порад. Микола Замковенко, громадський діяч, Катеринопільська ОТГ

– Крайності трапляються часто. Можна довго дискутувати з цього приводу. Якщо взяти, наприклад, «голова» й «головиха». То «головиха» – це жінка голови. Мав рацію поляк Ян Парандовський, коли казав: «Залиште авторові право на кому». Маємо на увазі, автору-літератору, а не Тарапуньці. Воно з часом обтешеться, звикнеться, і не буде так різати слух. Валентин Гордєєв, головний редактор газети «Поле честі», м. Тальне

– І підтримую, і ні таке вживання слів. Деякі звучать незвично. Загалом до нового правопису ставлюся позитивно. Треба відходити від старих радянських правописів і мати свій, український, новий. Олександр, м. Тальне

– Ні, не підтримую такого. «Менеджерка»? Краще «менеджер», щоб так залишалося. Віталій, вчитель історії, м. Тальне

Такі нововведення, це так, по-новому треба говорити, так? Мені здається, як привикли люди, хай би так і розмовляли. Хай би залишалася наша, українська мова. Не розумію цього. Що це дає? Віта, продавчиня, с. Здобуток

– Як би це правильно сказати. На мою думку, ці слова знищують відчуття важливості, поважності до тих самих професій, розмивають суть. Тетяна, пенсіонерка, м. Тальне

– Я взагалі не розумію, навіщо кожен рік вносити зміни у правопис. За той час, поки мій син навчався в школі, написання деяких слів уже по 2-3 рази змінювали. Він не вспівав перевчатися. Бідні діти! До завершення 11 класу їх украй заплутали. А що вже тоді казати про нас, старше покоління? Ми очевидно за сучасними мірками абсолютно безграмотні. Можу погодитись з тим, що в процесі мовлення з’являються неологізми, їх треба ввести в словник, надати їм офіційний статус. Деякі діалектизми набувають настільки широкого використання, що можна обговорити їх входження в літературну мову. Але навіщо реанімувати те, що вже дано відійшло в історію? Непритаманне сучасній мові? Аби всім життя ускладнити? Чи може нашим науковцям більше нічим зайнятися? Я категорично проти змін правопису. Хоч би той, що був, усі засвоїли! Галина, Єрківська ОТГ

– Психологиня, філологиня ще якось звучить. Гаразд, звикли. А далі що? Математикиня й фізикиня? Може не варто? Якось штучно, дико виходить. Інна, Мокрокалигірська ОТГ

Мені подобаються фемінітиви. Життя іде, все змінюється. Треба бути мобільними, гнучкими. Та й звучить гарно! Валерія, Катеринопіль

02.03.2021 10:08
Переглядів: 239
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.