Ваша думка
У сучасному суспільстві все частіше говорять про гендерну рівність. Адже жінка є активним учасником усіх державних процесів. На мовному рівні оформити рівноправ’я жінки допоможуть фемінітиви. (Довідка: іменники жіночого роду на позначення жінок за їх професіями, посадами, видами зайнятості). Одні з них, такі як вчителька, покоївка, телеведуча, асистентка, медсестра є звичними і широко вживаними. Інші, як фахівчиня, інженерка, пілотеса, професорка та інші викликають сміх чи навіть супротив. Щодо доцільності їх вживання та творення у суспільстві тривають бурні дискусії. «Чи притаманні фемінітиви нашій та чи доцільно їх вживати у мовленні?» – спробуємо розібратися з мовниками, істориками, краєзнавцями та пересічними громадянами – читачами нашого видання.
–Намагаюся завжди вживати фемінітиви, оскільки це природньо для української мови. В житті трапляються моменти, коли деякі люди через відсутність знань чи толерантності висловлюють своє непорозуміння чи сміх, коли чують фемінітиви. Але в такому випадку варто нагадати, що фемінітиви завжди були в нашій мові і їх лише в 30-х роках почали викорінювати, коли відбувалася русифікація. Другий аспект: завдяки активному вживанню фемінітивів збільшується видимість жінок в суспільстві. Як медіа-аналітикиня помічаю, що українські онлайн-медіа все частіше використовують фемінітиви в своїх текстах, завдяки цьому допомагають читачам отримувати якісний контент. Яна Машкова, медіа-аналітикиня Інституту Масової Інформації, м. Київ
– Я позитивно ставлюся до фемінітивів. Хіба не гарно звучить: філологиня, директорка, фітнес-тренерка? Невже краще використовувати суржикове «директорша» чи «директріса»? У більшості мов світу є жіночий відповідник до багатьох професій, посад тощо. В нас чомусь це дивно звучить. Я вважаю навпаки – фемінітиви збагачують нашу мову, дають можливість не використовувати суржик, не принижують статус жінки, коли кажуть про її діяльність в чоловічому роді. Тому я дуже засмутилась, коли скасували новий правопис. Надіюсь, апеляційний суд поверне його. А хто проти – мабуть, не пізнавали новий правопис, не читали його, але звикли суперечити всьому і всім. Тетяна Криворучко, вчителька польської мови, української мови та літератури в Тальнівській ЗОШ №2.
– Фемінітиви були і в давнину в українському суспільстві й українській мові, тільки що ніхто тоді в патріархальному середовищі не надавав їм великої чи особливої уваги і не називав їх узагальнюючим терміном «фемінітиви». Різниця лише в тому, що кількість фемінітивів, які використовувалися в українській мові в різні періоди або зростала, або зменшувалася. Це залежало від державного устрою країни, а також від того, хто в даний період перебував при владі. Тому сприймаймо це як відродження справедливості. Алла Мулявка, досліджувачка історії рідного краю, с. Колодисте
– Усе, що підкреслює відмінність української мови від російської, має впроваджуватись. Ми інші. І мова – один із маркерів. У 20-их роках минулого сторіччя над правописом працювали справжні професіонали, еліта нашої нації. Тож нам, нащадкам, треба дослухатися до їхніх порад. Микола Замковенко, громадський діяч, Катеринопільська ОТГ
– Крайності трапляються часто. Можна довго дискутувати з цього приводу. Якщо взяти, наприклад, «голова» й «головиха». То «головиха» – це жінка голови. Мав рацію поляк Ян Парандовський, коли казав: «Залиште авторові право на кому». Маємо на увазі, автору-літератору, а не Тарапуньці. Воно з часом обтешеться, звикнеться, і не буде так різати слух. Валентин Гордєєв, головний редактор газети «Поле честі», м. Тальне
– І підтримую, і ні таке вживання слів. Деякі звучать незвично. Загалом до нового правопису ставлюся позитивно. Треба відходити від старих радянських правописів і мати свій, український, новий. Олександр, м. Тальне
– Ні, не підтримую такого. «Менеджерка»? Краще «менеджер», щоб так залишалося. Віталій, вчитель історії, м. Тальне
– Такі нововведення, це так, по-новому треба говорити, так? Мені здається, як привикли люди, хай би так і розмовляли. Хай би залишалася наша, українська мова. Не розумію цього. Що це дає? Віта, продавчиня, с. Здобуток
– Як би це правильно сказати. На мою думку, ці слова знищують відчуття важливості, поважності до тих самих професій, розмивають суть. Тетяна, пенсіонерка, м. Тальне
– Я взагалі не розумію, навіщо кожен рік вносити зміни у правопис. За той час, поки мій син навчався в школі, написання деяких слів уже по 2-3 рази змінювали. Він не вспівав перевчатися. Бідні діти! До завершення 11 класу їх украй заплутали. А що вже тоді казати про нас, старше покоління? Ми очевидно за сучасними мірками абсолютно безграмотні. Можу погодитись з тим, що в процесі мовлення з’являються неологізми, їх треба ввести в словник, надати їм офіційний статус. Деякі діалектизми набувають настільки широкого використання, що можна обговорити їх входження в літературну мову. Але навіщо реанімувати те, що вже дано відійшло в історію? Непритаманне сучасній мові? Аби всім життя ускладнити? Чи може нашим науковцям більше нічим зайнятися? Я категорично проти змін правопису. Хоч би той, що був, усі засвоїли! Галина, Єрківська ОТГ
– Психологиня, філологиня ще якось звучить. Гаразд, звикли. А далі що? Математикиня й фізикиня? Може не варто? Якось штучно, дико виходить. Інна, Мокрокалигірська ОТГ
– Мені подобаються фемінітиви. Життя іде, все змінюється. Треба бути мобільними, гнучкими. Та й звучить гарно! Валерія, Катеринопіль