В одному з сіл Тальніщини волонтерять цілими сім’ями

Нові часи народжують нові символи, з’являються зовсім інші пріоритети та герої. Якщо раніше популярними в Інстаграм та Тік-Ток були білявки з накачаним губами та вилицями, то з початком вторгнення підступного сусіда на нашу землю вподобання змінилися. Майже 7 мільйонів переглядів набрала в Тік-Ток 83-річна Ганна Микитівна Філько з Майданецького, що на Тальнівщині. Бабуся у всьому військовому спорядженні повторює фразу прикордонників із острова Зміїний і робить це так щиро, що розвіює всілякі сумніви щодо нашої Перемоги. В іншому відео вона вітає з Великоднем усіх наших захисників і бажає скоріше повернутися з Перемогою. Особливі вітання шле бабуся екіпажу «111». З самою героїнею нам не вдалося поспілкуватися, а от з автором відео – так. Він заслуговує не меншої уваги. Це внук Ганни Микитівни – Євгеній.
24-річний хлопець, який спочатку війни на всю силу волонтерить, розповів свою історію. Ідея зняти бабусю теж належить йому. Каже, аби підняти хлопцям бойовий дух. Адже її інший внук Сашко зараз воює на бойовій машині під номером «111». Що характерно, що складається екіпаж з трьох Олександрів – механіка, наводчика і командира. Отож, їх та усіх янголів-охоронців бабуся Ганя вітала зі світлим святом Великодня. Про популярність не мріяла, вона прийшла сама собою.
Щодо Євгена, то він до війни працював у Фінляндії та займався працевлаштуванням людей. З початком повномасштабного вторгнення, як багато друзів за кордоном, долучився до збору гуманітарної допомоги. За кілька днів вдалося закупити багато амуніції для військових, бронежилетів, рацій та передати в Україну. Власні заощадження, що збирав на автівку, хлопець віддав на потреби армії – залишив лише на квиток додому та пару пачок цигарок. Разом з іншими земляками з Товариства українців у Фінлядії у місті Гельсінкі Євгеній не один раз збирав допомогу Україні.


– Можливо це крапля в морі, але так приємно відчувати, що ти не залишився осторонь, просто гортаючи стрічку новин, переживаючи, хвилюючись, обурюючись… І як каже народна мудрість: «Крапля – камінь точить», – розповідає хлопець.
Допомагали українцям і фіни – надавали транспорт та забезпечували пальним, купували речі та долучалися до збору коштів. Потім Євген повернувся в Україну і почав на місці займатися волонтерством: у рідному селі збирав продукти харчування, віз їх на Київ, звідти ліки та речі першої необхідності возив на Чернігів. По дорозі назад завантажував бус засобами гігієни, памперсами, ковдрами для переселенців. Хлопець має багато знайомих волонтерів, тому без проблем доставляє все необхідне в село. Зізнається, що виникають труднощі з пальним та ремонтом автівки. А от на рахунок харчів, то покладається на жителів кутка Медведівка та небайдужих майданчан – батька Олександра Філька, Валентину Захарчук, Валентину Кугай, Віру Сайківську, Артема Сайківського та інших. Допомагає фінансово та підтримує морально односелець Сергій Стронський. Євгеній зізнається, що останнього разу довелося поцупити пальне в батька, бо не було на кого розраховувати. У планах хлопця відкрити своєрідний волонтерський центр у селі і надавати допомогу переселенцям і з чотирьох сусідніх сіл: Майданецьке, Зеленьків, Вишнопіль і Тальянки. Та без допомоги небайдужих йому не обійтися.
Всі, кому так само, як Євгену, болить доля переселенців, хто хоче зробити свій маленький внесок у нашу Перемогу, може скидати гроші на картковий рахунок хлопця 4149499808574816 – Філько Євгеній Олександрович.
– Займаючись волонтерством, всім серцем вірю, що роблю добру справу, яка рятує людські життя, адже ми українці і наша нація мусить об’єднатись заради нашої Перемоги! – переконаний хлопець.

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте нас також в Telegram!

12.05.2022 12:25
Переглядів: 1417
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.