Учитель, який надихає: історія успіху викладача з Тального

Учитель інформатики Тальнівської школи №2 Андрій Васильович Сомик завжди привітний, усміхнений, доброзичливий, приємний у спілкуванні. Народився 29 листопада в Мошурові, що на Тальнівщині, напередодні народного свята Андрія. Бабуся Ніна Гончарик переконала його тата і маму, що саме таке ім`я потрібно дати дитині, бо вона матиме сильного покровителя.
Мошурівську школу Андрій Сомик закінчив 1992 року. Потім навчався в Житомирському ліцеї, Тальнівському коледжі, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. В освіту Андрій Васильович прийшов завдяки Володимиру Миколайовичу Синьогубу. Він запросив його працювати у відділ освіти програмістом. На наступний рік Андрій Васильович вже був у райметодкабінеті консультантом. Завжди відповідально ставився до праці, проявляв дисциплінованість, високий професіоналізм, толерантність, повагу до вчителя, якому потрібно було з 2006 року навчати по-новому, використовуючи комп`ютер. На той час декому з педагогів було 40, декому 60 і не просто було вивчити різні комп`ютерні програми. Андрій Васильович завжди відгукувався на всі прохання учителів.
Він пройшов непростий свій трудовий шлях перш ніж стати учителем. Та й професія педагога – не з легких. 10 років працював у Мошурівській школі з 2009 року. З 2015 року запросили у Тальнівську школу №2.
– З сільськими дітьми працювати легше. Вони – більш добросовісно ставляться до навчання, проявляють більшу вихованість, тактовність та повагу до вчителя. Міських дітей треба більше переконувати, щоб залучити до роботи. На уроках інформатики замість конкретної роботи тратиться час, щоб розповісти, навіщо потрібно виконувати те чи те практичне заняття, навіщо потрібно знати програму Microsoft Word чи Microsoft Excel. Діти прагнуть працювати зі смартфонами, над тим, що їм цікаво: як створити ролик для тік-тока, як стати блогером, щоб вести трансляцію. Програма з інформатики зараз застаріла, і учителю доводиться працювати за нею. Але вона передбачає елементарні вміння кожної людини, хоч дітям іноді це нецікаво. Наприклад, зараз кожна людина має вміти створити документ, і багатьом після закінчення школи у роботі знадобиться вміння працювати у програмі електронних таблиць, – розповідає Андрій Сомик.
Він завжди шукає нові підходи на своїх уроках, але більше до вподоби йому – позашкілля, де відсутня система примусу. Діти приходять за бажанням в гурток «Робототехніка». Раніше брали участь навіть у всеукраїнському етапі змагань. Але вони вимагають додаткового фінансування та й наукова база гуртка – 2016 року, вже застаріла, тому діти змагаються лише на рівні класу в командах, на рівні школи. Добре, що захоплення дитини повністю підтримують батьки й допомагають в усьому.
Щодня Андрій Васильович ретельно готується до уроків інформатики. Для ефективного їх проведення часто не вистачає підручників або вони не відповідають чинній програмі. Тому щоб залучити всіх дітей до роботи і мати менше проблем з дисципліною, учитель готує багато роздаткового матеріалу, презентації, видруковує для кожного учня практичні, самостійні, контрольні. Звичайно, в нього є великі напрацювання, але він постійно щось оновлює та поповнює свою навчальну базу.
– У людях ціную взаємоповагу та взаєморозуміння. У цей світ хочу принести якомога більше добра, – на закінчення розмови говорить Андрій Васильович.
Марія БІРЧЕНКО

