Танцювати вальс чи латино-американську програму у Тальнівській громаді навчають навіть дорослих

З жовтня минулого року у малому залі Міського центру культури та дозвілля, що в Тальному, почала діяти група зі спортивно-бальних танців. Таку ідею втілили в життя подружжя Сапіг, які, власне, й запропонували Наталії Шевчук, керівнику клубу зі спортивно-бальних танців «Лавіта», проводити ці заняття. Це стало справжньою, до того ж, безкоштовною, можливістю для жителів громади віком 18+ опанувати мистецтво танцю: від повільного вальсу до латино-американської програми. Нині у групі – 15 осіб за списком, та ця цифра мінлива, оскільки кожен відвідувач має свої клопоти, проблеми, тож приходити вдається не завжди. Займаються кілька разів на тиждень у вечірній час, після роботи. Спочатку розминаються, розігріваючи усі групи м’язів, і тільки потім переходять до відточування танцювальних елементів.

– Ми – як одна сім’я, – каже Наталія Петрівна. – До нас ходять як чоловіки, так  і жінки, є сімейні пари. Це люди різних професій: є медики, вчителі. Приходять з маленькими дітками, які потім чекають на батьків. І дорослих своїх дітей батьки приводять. Є ті, кому під 50 років, під 40, молодь. Терплячі дуже до мене. Я їх трошки ганяю. Вони молодці, віддаються роботі на повну. Додому йдуть мокрі, але задоволені. Можливо, у майбутньому якісь номери зможемо показати. Але не все зразу. Я вдячна Альоні та Василю Сапігам, що дали зал. Люди можуть прийти і позайматися.

Запитую, чи придумали вже назву для свого колективу: «Ні, – каже Наталія Петрівна. – Чомусь ми над цим не задумувалися. У нас просто аматорський колектив. Це коли дитячий колектив, то хочеться назву ще до початку занять придумати. А тут – стали та й почали працювати. Тож запрошую до нашої танцювальної родини усіх бажаючих».

– Мені подобається ця неформальна обстановка, у якій ми займаємося, та колектив, – ділиться враженнями Ірина Губчик. Жінка ходить на танці, відколи ті відкрили у МЦКД. – Роблю це для особистого розвитку. Моя сестра з чоловіком теж тут танцюють. Мені це цікаво, обидві мої донечки ходять до Наталії Петрівни у «Лавіту», син моєї сестри – також. Ми, батьки, поки ще не вміємо стільки, як вони, але стараємося не відставати, наздоганяємо, – сміється.

Марина КАМІНСЬКА