Тальнівська громада провела в останню земну дорогу захисника України Олександра Супруна

Сьогодні Тальнівська громада провела в останню земну дорогу нашого земляка, українського воїна, чоловіка, батька, сина — Олександра Супруна.

Ще важче говорити про цю втрату, коли розумієш усю гіркоту його долі: колись він працював у росії, там зустрів свою майбутню дружину, у 2002 році повернувся до України, будував тут своє життя, виховував дітей. А тепер саме від рук російських окупантів обірвалося його життя. Він загинув, захищаючи рідну Україну від тих, серед кого колись жив і працював.

Олександр Петрович народився 21 серпня 1978 року на Кіровоградщині, у Бобринецькому районі. Ще зовсім маленьким, у 1979 році, разом із родиною переїхав до села Майданецьке. Саме ця земля стала для нього рідною, тут він виріс, тут його знали та поважали.

У шість років Олександр пішов до школи. Вже змалку вирізнявся наполегливістю, відповідальністю та прагненням до знань. У 1995 році закінчив школу із золотою медаллю.

Згодом вступив до Криворізького гірничорудного інституту, де здобув професію інженера-будівельника. У 2000 році закінчив навчання та розпочав свій професійний шлях.

Олександр був людиною працьовитою і відповідальною. Він не боявся роботи, умів ставити перед собою цілі та наполегливо йти до них. Для нього не існувало легких виправдань — була справа, яку потрібно виконати, і відповідальність за людей, які поруч. Саме таким його пам’ятатимуть ті, хто знав його особисто.

Певний час Олександр працював за спеціальністю в росії. Саме там у 2001 році зустрів свою майбутню дружину Наталію.

Та вже у 2002 році він повернувся до України. Разом із Наталією вони переїхали до Києва. Працювали, будували свою сім’ю, спочатку жили в найманих квартирах, а згодом перебралися до Броварів, де придбали власне житло.

У 2004 у родині народилася донька Анастасія, а у 2018 році — син Олександр. Для своїх дітей він був люблячим батьком, людиною, яка завжди була поруч, завжди готова підтримати та захистити.Та 24 лютого 2022 року життя мільйонів українців змінилося назавжди.росія розпочала повномасштабну війну проти України. Олександр продовжував працювати, але настав час, коли він зробив свій вибір.

У вересні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України за контрактом. Він служив в інженерно-технічному взводі інженерно-технічного батальйону військової частини А4913. Олександр виконував військовий обов’язок до останнього дня. 18 серпня 2026 року, виконуючи бойове завдання у населеному пункті Печеніги Чугуївського району Харківської області, він загинув.

21 серпня Олександру мало виповнитися 49 років. Лише три дні відділяли його від дня народження…

Здавалося б, зовсім мало. Але ці три дні могли стати ще одним днем народження у родинному колі, ще одним телефонним дзвінком, ще одним обіймом дітей, ще одним «Я повернуся додому». На жаль, цього вже не буде.

російська війна забрала в України ще одного героя. Вона забрала у дружини — чоловіка, у дітей — батька, у матері — сина.

У скорботі залишилися мама Олена Максимівна, дружина Наталія, донька Анастасія та син Олександр.

Немає слів, які могли б зменшити ваш біль. Немає слів, здатних повернути найдорожчу людину.

Але є наша пам’ять.Є наша вдячність.Є обов’язок назавжди зберегти ім’я Олександра Супруна серед тих, хто віддав своє життя за Україну.

Він повернувся з росії до України у 2002 році, щоб жити на своїй землі, працювати, створювати сім’ю, ростити дітей. А через роки російські окупанти прийшли на нашу землю і забрали його життя.

Це і є справжнє обличчя цієї війни.

Олександре, ми пам’ятатимемо тебе. Твоє життя не було віддане даремно. Твій подвиг житиме в пам’яті твоїх дітей, твоєї родини, твоїх земляків і всієї України.

Від імені Тальнівської громади висловлюю найщиріші співчуття родині та близьким Олександра.

Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!