Тальнівщина втратила ще одного героя

Сьогодні на Тальнівщині попрощалися з героєм, який загинув за Соборну Україну, – кулеметником добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Захарченком Олександром Григоровичем.

Олександр Григорович Захарченко народився у с. Криві Коліна 9 вересня 1964 року. Тут здобув середню освіту, потім навчався у Знам’янці на водія електропотяга, відслужив армію. Жив у м. Бровари, мав невеликий бізнес. Був двічі одружений. Від першого шлюбу мав доньку Марію та внука Івана, які проживають в Америці, та двох малолітніх дітей – 7-річну Маргариту та 6-річного Захара. Його останнім заповітом було, аби похоронили у рідних Кривих Колінах, на Черкащині.

Після прощання у Тальному біля пам’ятника Героям Небесної Сотні траурний кортеж вирушив до рідного села. Односельці зустріли героя на колінах. Священники ПЦУ, на чолі з благочинним Тальнівської громади протоієреєм Андрієм Гаргатом, відправили панахиду у храмі Воскресіння Христового. Героя поховали з усіма військовими почестями на місцевому цвинтарі.

– З Григоровичем ми познайомилися десь приблизно 5-6 березня, коли мене перекинули на Броварський напрямок. Наш добровольчий підрозділ готувався обороняти Київ. Ми разом стояли в караулі, як виявилося, обидва – з Черкащини, навіть навчалися в одному вузі приблизно в той самий час – у сільгоспакадемії. Він був кулеметником, а мій син був у нього – помічником. Після Стоянки нас відправили на ротацію, але «Джин» (так ми його називали) не поїхав, а відразу – на Ізюм, де посилилися бойові дії.

Яким він був? Досвіченим, розумним, кмітливим, серйозним і, разом з тим, мав тонке почуття гумору. До нього тягнулися, його поважали, вважали «везунчиком», про себе кожен думав: «От старий хитрий лис». Під час одного бою він, ризикуючи власним життям, витягував поранених. А 15 квітня на світанку, на превеликий жаль, смерть настигла і його – від прямого влучання ворожим танком у позиції наших захисників Олександр Григорович загинув. Через обстріли, тіла загиблих ми змогли забрати лише на другий день. Вчора було прощання на нашій базі на передовій, а сьогодні на рідній землі, – згадує Богдан Легоняк, стрілець чоти «Холодний Яр», відомий нам як завідувач філією «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».

Місцеві кажуть, що це третій герой, з яким прощається кривоколінська земля: «Йдуть найкращі, ми платимо таку дорогу ціну за нашу волю й незалежність. Та ми обов’язково переможемо ворога і виженемо його з рідної землі».

Вічна пам’ять Герою!

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте нас також в Telegram!