«Старостою має бути людина з досвідом, яку поважають в селі»

На Тальнівщині люди хочуть самостійно обирати сільських старост

Днями у Тальнівській ОТГ відбулася перша сесія нового скликання. Зрозуміло, що перед депутатами стоїть чимало завдань. І одне із них – створення старостинських округів та обрання старост. Рада громади своїм рішенням визначає, скільки в громаді буде округів, їх межі та які населені пункти увійдуть до кожного з них. Є інформація про те, що у новоствореній Тальнівській ОТГ планують створити 8 старостинських округів, кожен з яких включатиме по кілька населених пунктів. Не виключена ймовірність, що в кожному селі буде окремий старостинський округ. Лише б грошей вистачило, адже старостам треба зарплатню платити. Отже, голова громади внесе у сесійну залу кандидатури старост (скільки, залежить від кількості старостинських округів), а депутати своїм голосуванням їх затвердять, а може, й ні. Така собі перевірка ступеня взаємодії голови й громади.
Яка ж роль жителів громади у процесі визначення округів та обранні старости? Вони втратили можливість обирати старосту, тобто людину, що представлятиме їхні інтереси в громаді, після того як Верховна Рада у липні цього року внесла зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначила, що староста затверджується радою громади за поданням голови.
Ми поцікавилися у мешканців сіл одного з кущів громади (ймовірного старостинського округу), кого вони бачать на посаді старости?
От що вони відповили:
Василь Гресько, голова СФГ «Тікич», с. Гордашівка:
«На мою думку, старостою має бути людина з досвідом, яку поважають в селі. Я на цій посаді бачу Павла Олександровича Козаченка. Він хороший чоловік, керівник та господар. Його поважають у нашому селі не тільки тому, що він родом з Гордашівки, думаю, насамперед, за те, що він має повагу й шану до людей, чуйний до чужого горя. Людяний – одним словом».
Валентина Вовченко, довгий час працювала фельдшером у с. Лащова:
«Якщо ви заїдете у Веселий Кут, де Павло Козаченко головує 20 років, то ви зрозумієте, що ця людина гідна того, щоб обиратися сільським головою, причому, переважною більшістю голосів, 4 рази поспіль. Він хороший керівник та організатор. Людина компромісна, яка вміє знайти спільну мову і прекрасно ладить з керівниками господарств. У селі у всьому видно руку господаря: чи то дороги, чи водопровід, чи вуличне освітлення, чи обочини – все до толку. Його робочий день починається о 6-ій ранку і закінчується пізно ввечері. Я особисто була здивована тим, що коли захворіє людина в селі, то не зрозуміло, до кого вона спершу звертається: до фельдшера чи до сільського голови. Він допоможе й транспортом (часто в лікарню доставляє людей власною автівкою) і фінансами. Як справжній господар, Павло Олександрович завжди у курсі всіх справ. І це йому вдається. А ще він людина прекрасної душі, безкорисливий, сміливий, здатний на поступок».
Ігор Новак, керівник СФГ «Дронго», с. Веселий Кут:
«Павло Козаченко – хороша людина. Я його й перед цим підтримував і зараз не бачу старостою нікого, крім нього. По-перше, це людина чесна, яка поважає думку інших, справедливий. Людина, до якої можна звернутися з будь-яких питань і в будь-який час. Завжди допоможе. Я сам особисто звертався до нього за допомогою, мої пайовики, навіть люди з інших регіонів. Він знає шляхи вирішення проблеми, знає, куди звернутися, компетентний у багатьох питаннях. Мало знати, треба ще й робити. І він робить. Назвіть мені, хто має такий колосальний досвід роботи в органах місцевого самоврядування? Одним словом, це людина з великої букви. Я знаю особисто його дружину, синів. Дуже хороша, позитивна сім’я. Великі трудяги. Було б добре, якби нашу думку взяв до уваги голова громади».
Ганна Власенко, вчителька-пенсіонерка, с. Гордашівка:
«Ми з Павлом Олександровичем з одного села, практично ровесники. Його батьки були простими колгоспниками: батько – тракторист, а мама – доярка. В сім’ї росло двоє дітей: Павло та Ніна. Обоє гарно вчилися, були відмінниками. Після школи Павло вивчився на зоотехніка у сільськогосподарській академії, Ніна закінчила фізмат. У академії Павло одружився, здається, на 1-му курсі. Після навчання повернулися з дружиною в село, працювали в колгоспі. Через деякий час люди обрали його головою сільської ради. Уже 4 каденції він сільський голова. Балотувався і на голову ОТГ. Ті результати, які отримав на місцевих виборах, свідчить про те, що його підтримують люди. Він допоміг багатьом атовцям отримати землю. Справедливість, порядність та чесність – його основні риси. Інтереси людей у нього стоять вище власних. Козаченко постоїть і за село, і за район, і за людей. І красти не буде. Це я вам точно кажу. Такого старосту нам і треба».
Оксана Крижанівська, землевпорядник, с. Гордашівка:
«Я обома руками за Павла Козаченка. Незважаючи на те що йому 60 років, у нього скільки енергії та бажання, що він гори переверне. Я його називаю «живчиком». Крім того, що гарний господар та організатор, він уміє працювати з людьми. До кожного підійде, запитає, гарне слово знайде, поспівчуває, коли треба. А ще він великий патріот України. Він із самого початку війни на Сході переймався долею атовців, допомагав волонтерам. Він великий молодець! Побільше б таких старост!»
Надія Баланюк, вчителька, с. Гордашівка:
«Старостою я бачу людину, яка є прикладом у всьому. Якщо взяти села Тальнівського району, то немає такого сільського голови, щоб стільки зробив для людей, як Павло Козаченко. Це людина, на яку можна покластися. Він є прикладом. Якби ми обирали старосту, то мій вибір очевидний – Павло Козаченко».
Наталія Туркаленко, пропрацювала завідувачкою ФАПом, нині пенсіонерка, с. Гордашівка:
«Я б, на місці голови громади, дослухалася думки людей. Про Павла Олександровича Козаченка, який скільки років пропрацював сільським головою, лише хороші відгуки. Він не раз допомагав гордашанам, не маючи від цього ніякого зиску чи користі. Особисто нашій родині допоміг, коли в нас трапилося горе. Торік ми хоронили сваху, ще молоду жінку. То Павло Олександрович допомагав з похованням, їздив в Умань, домовлявся про «скритіє». Він дуже людяний. Я була секретарем на місцевих виборах, то у нашому селі багато людей його підтримали. І якщо за нього треба буде віддати голос як за старосту, то люди проголосують так само».
Микола Крижанівський, голова ради майдану (2015-2016 рр.), с. Гордашівка:
«Мені в пам’ятку 2015 рік, тоді почали наші хлопці гинути на Сході, а держава (соромно про це говорити), не давала їхнім сім’ям статусу потерпілих, бо хлопці не мали посвідчень учасника АТО. Один із перших, хто це все діло «пробив» і взявся допомагати сім’ям, – це Павло Козаченко. До нього приїжджали люди і з Полтави, і з Хмельницького – він усім допомагав. Я теж їздив у Щастя. Згодом землю почав вибивати. Фермери наші, в кого державна земля, не дуже охоче її виділяють атовцям. На даний час Підгорний у Гордашівській сільській раді має 200 га державної землі. Хоч і кричить Гижко, що треба дати землю атовцям, проте він жодного гектара не виділив.
А в той час, коли інших сільських голів ми з великими потугами підіймали на волонтерську допомогу, Козаченко найпершим збирав продукти і привозив волонтерам, допомагав соляркою. Він великий патріот. Тому моя відповідь на ваше питання «Кого я бачу головою старостинського округу?»: Однозначно – Павла Козаченка!
Чи візьме до уваги думку людей нова влада громади, незабаром дізнаємося. Сподіваємося, що голові ОТГ вистачить здорового глузду зробити правильний вибір, не забуваючи про те, що староста – це представник інтересів жителів, а не його (голови) покірний слуга.

Ліна ЯЛОВСЬКА

05.12.2020 09:00
Переглядів: 2247
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.