Школярка із Донеччини проживає з родиною у Тальному та займає перші місця на конкурсах знавців української мови

З початком цієї кривавої війни тисячі людей змушені були покинути рідні домівки й виїхати в невідомість. Багато внутрішньо переміщених осіб проживає й на Тальнівщині. Сьогодні знайомимо вас із щирою і надзвичайно талановитою дівчинкою Маріаною Гречанюк, ученицею 4 класу, яка з мамою Світланою Леонідівною та бабусею Тамарою Іванівною переїхала у Тальне із Світлодарська на Донеччині. Там дівчинка навчалася у школі, мала друзів.

Бабуся – вчителька української мови й літератури. Уже 10 років готує учнів з усієї України до Національного мультипредметного тесту. Мама викладає в Тальнівському будівельно-економічному коледжі.

Наше місто Маріані дуже подобається. Вона почувається дуже комфортно, товаришує  і з однокласниками, і дітьми, з якими проживає в одному дворі.

–У школі подобається навчатися. Найбільше люблю математику, англійську мову, читання. Ці предмети допомагають розвивати логіку, мовлення, – розповідає дівчинка.

Люди, які мають хобі, цікаві й позитивні. Навіть у нинішній непростий і сповнений труднощів час Маріана знаходить годинки для улюблених занять: складає алмазну мозаїку, малює, танцює.

–Люблю читати пригодницьку літературу, оповідання Василя Сухомлинського, повісті Всеволода Нестайка, – каже вона. – Ці книги навчають мене берегти друзів, робити добрі справи.

Із задоволенням дівчинка відвідує гуртки, що працюють в місцевому будинку дітей та юнацтва, з теплотою розповідає про чудових викладачів: Валентину Іллівну, Надію Володимирівну, директора Тетяну Іванівну.

• Дуже подобається ходити на заняття студії спортивно-бального танцю «Paradасe». Також відвідую заняття недільної школи «Чадо Боже» при Петропавлівському храмі ПЦУ, – розповідає Маріана.

Мрії – це наші крила! Людина, що не прагне чогось, не здатна на досягнення. Наша героїня каже: «Мрію про те, щоб настав мир, щоб люди були щасливі».

Якби дівчинка була героїнею казки «Квітка-семибарвниця», то відірвала б усі сім пелюсток і робила тільки добро. «Нехай у світі панують мир і злагода, співчуття й розуміння», – наголошує вона.

У Маріани є перемоги. Зайняла І місце в ІІ етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика й І місце в шкільному конкурсі творів про Тараса Шевченка.

На першому написала твір, що вразив усіх членів комісії.

Моя Україна

Моя Україно, я знаю, як важко тобі зараз. Не легше й нам, переселенцям із Донбасу, я родом із Світлодарська. Це місто дарувало всім світло, але зараз воно окуповане, електростанція не працює.

Ми, українці, любимо рідну землю, пишаємося її мовою, поважаємо державні символи і, де б не жили, будемо любити свою Батьківщину, свій народ.

А коли до нас прилітають лелеки, радіємо. Вони приносять мир і спокій, затишок і щасливе майбутнє дітей. Лелека на дасі – мир на землі.

Дівчинка має ще одне захоплення: складання сенканів.

Сенкан – це вірш, що складається з 5 рядків (з французької – «п’ять»).

1. Тема – іменник.
2. Опис теми (два прикметники).
3. Дія, пов’язана з темою (три дієслова).
4. Враження, почуття (4 слова).
5. Висновок або синонім до теми (1 слово).
Зразок
1. Україна.
2. Сильна, непереможна.
3. Бореться, вірить, перемагає.
4. Найкраща у світі країна.
5. Любов.

Нехай над твоєю долею, Маріанко, пролетять лелеки й принесуть добру звістку: «Перемога! Мир!»

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА