Серце воїна зупинилося після важких поранень: Тальнівщина попрощалася з Героєм

Сьогодні над нашим краєм знову панувала важка, болюча тиша. Ми провели в останню дорогу Дмитра Олексійовича Розпутнього — людину з великим серцем, щирою душею та гідною долею воїна.

Дмитро народився в нашому місті 17 жовтня 1985 року. Його життєвий шлях починався звичайно: дитячий садок, навчання у школі №2… Проте доля рано навчила його мужності, розлучивши з батьком ще в юності. Це загартувало його характер і навчило цінувати найрідніших. Відразу після школи Дмитро пішов працювати, щоб стати надійною опорою для своєї мами, Галини Дмитрівни. Його любов до неї була безмежною; він жив і працював так, щоб вона завжди відчувала себе захищеною.

Про Дмитра казали: «у нього золоті руки». Він обрав фах будівничого і майстерно створював красу та затишок як в Україні, так і за її межами. Але найбільшим будівництвом його життя стало батьківство.

2018 рік приніс Дмитру і найбільшу радість, і найглибший смуток. На світ з’явився його первісток — син Марк. Та невдовзі того ж року серце Дмитра огорнув чорний біль — пішла у засвіти його найдорожча мама. Саме в маленькому синові Дмитро знайшов сили жити далі, втілюючи в його вихованні всі ті світлі цінності, які йому передала мати.

У 2021 році доля вдруге благословила його батьківським щастям — народився син Гліб. Дмитро обожнював своїх хлопчиків. Вони були його всесвітом, його найбільшою гордістю і сенсом кожного дня. Саме заради їхнього майбутнього, заради того, щоб вони росли у вільній і мирній країні, він прийняв найважливіше рішення у своєму житті.

Коли ворог прийшов на нашу землю, Дмитро не зміг залишатися осторонь. У 2022 році він став на захист України. Його бойовий шлях був тернистим і героїчним — він пройшов крізь справжнє пекло Бахмута. Дмитро неодноразово отримував поранення, але кожного разу, ледь оправившись, знову повертався на передову до своїх побратимів. Він не вмів здаватися.

Проте війна виснажує не лише тіло, а й душу. Через важкі наслідки поранень останнім часом Дмитро був переведений до тилової частини. 12 квітня, під час проходження лікування, серце воїна зупинилося. Те саме серце, яке витримало обстріли, окопи та надлюдську напругу, не витримало колосального виснаження.

Ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо щирі співчуття сестрі Наталії, племінниці Анюті, синам Марку та Глібу. Ми розуміємо, що жодні слова не замінять дітям батька, а сестрі — брата. Але пам’ять про його подвиг, про його доброту та незламність житиме вічно.

Дмитро Розпутній залишив цей світ як Герой, як будівничий і як батько, який віддав усе за спокій своїх синів. Нехай рідна земля, яку він так віддано боронив, стане йому м’яким спочинком.

Світла пам’ять Дмитру. Вічна слава Герою!