Вісті Черкащини 
Рятувальник з Тальнівщини любов до професії передав синові
17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Свято встановили указом президента у 2008 році. Водій-вогнеборець Кривоколінської добровільної пожежної команди Вадим Яровий 28 життя років віддав улюбленій справі. З нагоди професійного свята він розповів нам про свою роботу, порятунок людей і природи.
Вадим народився 1976 року в Стеблеві, що на Черкащині. Декілька років родина Ярових проживала в Тальнівському районі. Згодом переїхала до Чорнобиля. Там і застала день, що назавжди лишив страшний відбиток в історії людства. 26 квітня 1986 року вогонь Чорнобиля опалив долі тисяч людей та породив найбільшу в історії ядерну катастрофу. Десятирічний хлопчик бачив численні пожежні машини, що мчали гасити пожежу на АЕС. Здавалося б, скільки часу минуло, а ті спогади живуть у його пам’яті й сьогодні. Саме вони спонукали юнака обрати фах вогнеборця.
«Закінчивши середню школу, я вступив до Черкаського пожежно-технічного училища. Закінчив його в 1996 році у званні лейтенанта. (Невдовзі на базі закладу створили Інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, який я закінчив у 2000-му році), – говорить Вадим Яровий. – За розподіленням переїхав до Дніпра (тоді Дніпропетровська), де став начальником караулу державної пожежно-рятувальної частини. Згодом перевівся в Тальне. До 2021 року працював на цій же посаді у воєнізованій пожежній охороні».
Чоловік добре пам’ятає свій перший виклик. Пожежа трапилася в багатоповерхівці. Це було пізньої осені в Дніпрі. Рятували молоде подружжя з дитям. Щоб зігрітися, мешканці квартири увімкнули газову плиту й щільно зачинили вікна. Усі: чоловік, дружина й маля – загинули, отруївшись чадним газом.
З 26 червня минулого року Вадим Яровий, Олег Герасименко, Олександр Поліщук, Максим Коренко працюють водіями-вогнеборцями Кривоколінської добровільної пожежної команди. За словами нашого гостя, протягом останнього місяця цього року частенько виїжджали на місце пригод. Гасили ліс у Піщаній. Суху траву й стерню. Стихійні сміттєзвалища. У більшості випадків пожежі трапляються через байдуже ставлення людей до правил пожежної безпеки. Вони шкодять природі. Гинуть тварини, котрі живуть у траві. Парникові гази, що виділяються, забруднюють повітря. Унаслідок загорянь ґрунт втрачає родючість.
Своє натхнення служити вогнеборець отримує від дружнього колективу товаришів. Сили йому надає сім’я. Багато чого залежить саме від добробуту й злагоди в ній. На службу не можна приходити з пригніченим настроєм, бо тоді чергування буде не спокійним.
Надзвичайник пишається, що любов до професії передав старшому синові. Богдан працює рятувальником у Державній пожежно-рятувальній частині селища Баришівка, що на Київщині. «Життя влаштоване так, що дітям потрібно визначитися, «ким бути». Колись батьки підтримали мій вибір професії, а я – синів. Так зродилася династія Ярових», – каже, прощаючись, наш гість.
З нагоди свята всім рятувальникам Тальнівської громади зичимо миру, щастя, добра й достатку в родинах. Божого вам благословіння.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
