Вісті Черкащини Різдво під крилом волонтерок з Тальнівщини: як віра та молитва допомагають воїнам
Різдвяні свята – час, коли серце шукає світла, а душа прагне поділитися теплом. Саме цією ідеєю керувався волонтерський осередок «Павлівські бджілки», розпочинаючи благодійну акцію «Подаруй Різдво військовим». Протягом семи днів він став епіцентром великої любові, де в кожен пакунок, окрім необхідних речей, вклали живу віру в Перемогу.
Благодійність як спільна справа: імена вдячності
Успіх такої масштабності був би неможливим без надійного тилу – підприємців та керівників, чиї серця б’ються в унісон з потребами армії. Організатори висловлюють глибоку повагу керівникам та працівникам магазинів «Перший Млин» та СФГ «Дружба» в селі Павлівка Перша. Важко переоцінити внесок і тальнівчанок Валентини Мельник (магазин жіночого одягу «Тріумф») та Наталії Сіхневич (магазин «Квітковий Рай»).
Надавши майданчики для збору та ресурси, ці люди взяли на себе набагато важливішу місію: стали провідниками доброї волі. Згуртували навколо себе сотні жителів громади, завдяки чому різдвяні кошики для воїнів наповнювалися з неймовірною швидкістю.
Сповідь волонтерського серця: розмова з Інною Собран
Коли святкові вогні потроху згасають, а галас акції вщухає, настає особливий момент істини. Очільниця центру Інна Собран зізнається: тиша виконаного обов’язку надзвичайна. У її словах – глибина досвіду людини, яка пропускає через себе кожну долю.
–Пані Інно, що ви відчули, коли останній пакунок було запечатано?
–Це відчуття того, що ми як одна велика родина. Усередині панує спокій і піднесення одночасно. Кожна коробка – наша спроба передати часточку домашнього затишку туди, де сьогодні панують мороз і небезпека. Це приємна й невиснажлива втома. Вона лікує душу, бо ти бачиш результат своєї праці в очах вдячних воїнів і воїнок.
–Чому було так важливо встигнути саме до Різдва?
–Це свято – час чудес. Для нас було принципово, щоб захисники та захисниці відчули: окоп – не місце, де забувають про традиції. Святковий настрій на передовій – наш маніфест незламності.
–Які моменти за цей тиждень закарбувалися у вашій пам’яті назавжди?
–Найбільше зворушують люди, які самі мають небагато. Коли приходить літня жінка, приносить домашню випічку чи шкарпетки, зв’язані довгими вечорами, і каже: «Це моєму онукові, він теж там, а якщо не йому – то чиємусь синові». У такі миті серце стискує щем. У цій безмежній жертовності – наша найбільша національна сила.
Психологія єдности: що бачать волонтери
Інна Собран зазначає, що в очах людей, які приносили допомогу, вона читала дивовижну суміш почуттів. Там не було місця для розпачу чи паніки. Натомість панували рішуча віра й готовність діяти. Дорослі й діти приходили з одним запитанням: «Що я ще можу зробити?». Це очі нації, яка чітко знає, за що бореться, і не збирається відступати.
На думку очільниці центру, для воїнів на фронті однаково важливі й матеріальна підтримка, і духовна опора. Теплі речі гріють тіло, але листи від дітей та усвідомлення того, що про тебе молиться ціла громада, гріють душу. Військові часто зізнаються, що малюнки й саморобки стають для них сильнішими оберегами, ніж будь-яка броня.
Післяслово
Від імені військових та волонтерського осередку «Павлівські бджілки» ми дякуємо кожному, хто долучився до акції. Ваші відкриті серця, жертовність і небайдужість стали потужним знаком любові для українських Воїнів Світла.
Нехай Господь сторицею віддячить вам за кожен жест милосердя. Нехай добро, яке ви посіяли, повернеться до ваших домівок миром, злагодою та Божим благословенням. Ви – надійний тил, ви – сила України. Разом до переможного світанку!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
