Про що розповів рятівник з Тальнівщини напередодні професійного свята - Вісті Черкащини

Про що розповів рятівник з Тальнівщини напередодні професійного свята

Нам не завжди помітний героїзм пожежників, допоки ми самі не зіштовхнемося із ситуацією, коли без їхньої допомоги – ніяк. Сьогодні наша розповідь про рятівника, який працює у 13-тій державній пожежно-рятувальній частині Тального найдовше – 25 років. Це 44-річний Юрій Якубенко з Лащової, що на Тальнівщині. Бажання стати рятівником у Юрія з’явилося в армії: «З дитинства мріяв стати водієм-далекобійником, але під час служби в армії, де я служив у військово-повітряних силах, мене направили до пожежної частини. Згодом закінчив столичну військово-пожежну технічну школу, а потім служив в авіації на Миргородському військовому аеродромі. Так і підштовхнула мене армія до цієї професії»,- розповідає чоловік.
Під час розмови згадує безліч історій, в яких доводилось рятувати людей. Цього року, як і в усі попередні, тальнівські рятувальники ліквідовували пожежі, рятували людей у воді, під час дорожньо-транспортних пригод, різного роду аварії і катастрофи, стихійні лиха, зупиняли вогонь у Чорнобильській зоні та ще сотні екстремальних справ. І це далеко не повний перелік завдань, які доводилось виконувати оперативно-рятувальній службі цивільного захисту: «Звик до всього – обгорілих тіл, страшного вогню. Робота важка, але благородна. Найбільші труднощі – це робота з людьми. Є такі, що адекватно на нас реагують, а є – навпаки. Бувають випадки зі смертями. Найбільше запам’яталось моє перше завдання, коли довелося гасити палаючу людину, яка сама себе підпалила. Це було водночас страшно і відповідально. Це неможливо забути. І ще один випадок, який стався не так давно: рік тому батько кинув у колодязь свого 3-річного сина та прийомній 10-річній дочці наніс декілька ножових поранень. Стояло завдання витягти хлопчика з вузького колодязя, діаметр якого – 30 сантиметрів, а глибина – 26 метрів. Ми перепробували все, що тільки можна, але нічого не виходило. Просто схопила паніка, бо дитина сидить у холодній воді, плаче, а я безпорадний і нічого не можу зробити. В той день було велике свято Пресвятої Богородиці, то місцеві бабусі стояли і молились. Добре, що Бог почув їхні молитви і врятувати дитину вдалося з допомогою 17-річного місцевого жителя», – розказує. Думки про цих дітей не залишали Юрія в спокої. Він навідував хлопчика в лікарні, приносив гостинці. Брав участь у судовому розслідуванні. І просто приходив до Петропавлівського храму, аби помолитися за них.


Розповідає, що коли виїжджає на виклик, одразу в голові прокручує всі можливі варіанти ліквідації пожежі чи іншої пригоди, думає, які служби ще треба залучити: «Найважче – виявити під час пожежі загиблого. Це як уявляєш щось неймовірно страшне, але насправді це ще гірше. Будь-яка пожежа – невдача для когось, горе та втрати: матеріальні, фізичні, моральні. А ще шкода тварин, які гинуть у вогні, в основному – під час спалювання трави». Каже, що найчастіше пожежі в середині приміщення відбувається через коротке замикання дротів лінії електропередачі. І водночас показує, як правильно перевірити, чи дріт б’ється електричним струмом – торкатися не з боку долоні, а тильною частиною. Але застерігає: «Якщо не знаєте, що робити, то краще не чіпати, а викликати спеціалістів».
Юрій зізнається, що у вогнеборців-рятувальників, як і у всіх інших професій, є свої забобони і прикмети. Наприклад, вважається, що на чергування не можна вдягати новий бойовий одяг – у такому разі він обов’язково знадобиться. Перед чергуванням можуть побажати один одному «сухих рукавів» – тобто щоб вони взагалі не знадобилися. А ще, сміється і каже, що багато прикмет пов’язані з жінками.


Юрій Якубенко неодноразово був нагороджений різними медалями, грамотами та подяками, у тому числі від Головного управління ДСНС.
Найголовнішим у житті вважає свою сім’ю. Має дружину та дві доньки. До речі, одна із них, Карина, ще школярка, але вже теж рятівниця. В минулому році врятувала свою двоюрідну сестричку, яка тонула на річці, за що отримала нагороду від Президента України «Герой-рятувальник року».
Саме 17 вересня свято рятівника збігається з Днем вшанування ікони Божої Матері «Неопалима купина», яка є покровителькою пожежників та рятівників, символом оберегу людей від пожеж, природних катастроф та іншого лиха. Щорічно у Петропавлівському храмі проводять молебень цього дня.


Поспілкувавшись з відкритим, щирим у спілкуванні рятівником Юрієм Якубенком, людиною, яка віддана своїй справі, можу впевнено сказати, що ми можемо почувати себе захищеними і бути впевненими, що, в разі надзвичайної події, рятувальна служба не залишить наодинці з небезпекою.
Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює усім рятівникам Тальнівщини щиру вдячність за мужність і відвагу, за готовність завжди прийти людям на допомогу та бажає міцного здоров’я, незламної сили волі та витримки. І, звичайно, – «сухих рукавів».

Катерина КІХТЕНКО

17.09.2020 11:11
Переглядів: 875
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.