Вісті Черкащини Небезпечна спадщина: чому аварійні клуби й садочки стали випробуванням для Тальнівської громади
Проблема покинутих і аварійних будівель у селах Тальнівської громади, про яку раніше ми писали, на практиці виявилася значно глибшою та складнішою, ніж може здаватися на перший погляд. Те, що ще вчора сприймалося як «шанс на відродження», сьогодні дедалі частіше перетворюється на небезпечні руїни, відповідальність за які змушена брати на себе громада.
Постфактум до цієї теми – розмова з начальницею відділу житлово-комунального господарства Тальнівської міської ради Тетяною Карачун, яка без прикрас розповідає, чому демонтаж аварійних будівель став вимушеним рішенням, чому це надзвичайно дорого і чому громадам вигідніше не чекати руйнації, а вчасно виставляти такі об’єкти на аукціон.
Аварійність як пряма загроза
«Аварійні будівлі – у нас на цей рік було закладено три об’єкти. Це довготривалий проєкт, тому що валити складніше, ніж будувати. Коли будуєш, маєш щось на виході. Коли демонтуєш це завжди неприємно», – говорить Тетяна Карачун.
Одним із таких об’єктів став будинок культури в селі Гордашівка. За словами посадовиці, його аварійний стан уже становив пряму загрозу для людей.
«Було дуже багато звернень і скарг від мешканців. Діти бігали біля будівлі, і всіх турбувало, що їх може просто накрити», – пояснює вона.
Не менш складною була ситуація і в селі Криві Коліна, де до демонтажу підлягали одразу два великі об’єкти – колишній будинок культури та дитячий садок.
«Це найбільші об’єкти, які ми, слава Богу, реалізували. Там були свої нюанси з вивозом будівельних матеріалів, але це не критично. Матеріал подрібнюють і використовують, знаходять яри, балки, де його можна засипати», – розповідає заступник міського голови Олександр Маринченко, який керував проєктами.
Демонтаж це не просто «розвалити»
Окремої складності додав будинок культури в Кривих Колінах, у підвальному приміщенні якого розміщене укриття.
«Ми з самого початку розуміли, що це буде дуже об’ємний і важкий проєкт. Треба було залишити укриття. Верх будівлі зняли, але щоб воно й надалі функціонувало як укриття, необхідно зробити бетонну подушку, засипати землею. Роботи там ще тривають», – пояснює Маринченко.
Укриття, за його словами, передусім призначене для школярів.
«Іншого варіанту в школі немає, тому ми зобов’язані його зберегти», – додає вона.
Показовим є і сам процес демонтажу, який часто відкриває реальний стан будівлі лише під час робіт.
«Коли дивишся на будівлю здалеку – одна картина. Коли починаєш розбирати – зовсім інша. У Гордашівці, наприклад, витягли одне вікно чи балку, і впала ціла стіна. Якби там хтось знаходився, наслідки могли бути дуже серйозні», – згадує посадовець.
Час, погода і скарги людей
Якщо в Гордашівці демонтаж вдалося виконати відносно швидко, то в Кривих Колінах процес значно затягнувся.
«Почали наприкінці серпня, а далі – три місяці дощів. Плюс специфічне розташування: багато робіт доводилося виконувати вручну, щоб не пошкодити те, що потрібно було зберегти. Завершили вже десь до кінця листопада 2025 року», – розповідає Тетяна Карачун.
Проблем додав і вивіз будівельних відходів.
«Дощі, розбиті дороги, вантажівки, скарги людей на болото – це все зрозуміло. Але ці роботи треба було довести до кінця», – зазначає вона.
До того ж, будівлі руйнуються по-різному.
«У Гордашівці цегла розсипалася на шматки, а в Кривих Колінах – цілими брилами відходила від бетону. Це залежить від того, в який період будували. Осінні будівлі дуже міцно цементуються, і потім їх ще дорожче розбивати», – пояснюють будівельники, з якими працювала громада.
Дорого, але неминуче
Демонтаж аварійних будівель це значні витрати для бюджету.
«Розборка це фактично півціни будівлі. Ми шукали найдешевший варіант, працювали з підрядниками з Харкова, Черкас, Києва», – зазначає Тетяна Карачун.
Саме цей досвід змусив громаду зробити важливі висновки.
«Для нас це вже практика. Коли бачимо будівлі, які не використовуються і перебувають у критичному стані, а розбирати їх дуже дорого, ми розуміємо: при будь-якій можливості такі об’єкти треба продавати», – говорить вона.
Аукціон замість руїн
За словами посадовиці, продаж аварійних або напівзруйнованих будівель через аукціон це реальний шанс уникнути майбутніх витрат.
«Якщо прийде бізнес, він, можливо, щось добудує, вкладе кошти, використає цю будівлю. Бо коли громада залишає її собі вона просто стоїть пам’ятником і руйнується», – пояснює Тетяна Карачун.
Альтернатива – продати об’єкт «за гривню» теж не завжди працює.
«Це не означає, що людина його розбере. Він може так і стояти роками», – зауважує вона.
У підсумку громада отримує небезпечну руїну і необхідність витрачати бюджетні кошти на демонтаж.
«Краще, щоб такі об’єкти пішли з молотка, наповнили бюджет, а кошти можна було спрямувати на пріоритети – зокрема на закупівлю техніки та допомогу Збройним силам України», – переконана начальниця відділу ЖКГ.
Що далі
На цей рік нових великих демонтажів у громаді поки не планують.
«У Гордашівці триває переобладнання школи для внутрішньо переміщених осіб, там спортзал аварійний, але це вже в межах загальної реконструкції будівлі. З великих об’єктів планується демонтаж старої автостанції біля підприємства «Гарант». Вона стоїть на перехресті доріг і не відповідає правилам дорожнього руху», – розповідає Тетяна Карачун.
Також розпочато роботи з демонтажу колишньої амбулаторії в селі Лісове.
«Будівля була аварійною ще на момент, коли ми її прийняли. Є рішення сесії, і зараз починаємо розбирати власними силами. Думаю, навесні завершимо», – зазначає посадовиця.
Практика, якої майже немає
За словами Тетяни Карачун, подібна практика демонтажу аварійних об’єктів – рідкісна для громад.
«Ми вивчали досвід інших, шукали, як це правильно оформити документально. Майже не знайшли. В регіонах, де тривають бойові дії, підхід зовсім інший. А в мирних громадах такої практики майже немає», – говорить вона.
Проте вибору у Тальнівської громади не було.
«Це, мабуть, найважчі проєкти. Особисто для мене – найважчі. Я не люблю «демонтаж», але ми це зробили, бо іншого виходу не було», – підсумовує Тетяна Карачун.
Цей досвід став важливим уроком: зволікання з рішеннями щодо покинутих будівель коштує громадам значно дорожче, ніж вчасні, навіть непопулярні кроки.
Висновок
Комунальне майно не може перебувати «поза часом»: воно або працює на громаду, або поступово перетворюється на руїну. Уявлення про те, що занедбані будівлі можна просто «зберегти для нащадків», на практиці часто обертається небезпекою, фінансовими втратами та необхідністю дорогого демонтажу. Натомість там, де майно вчасно передавали в оренду чи продавали, громади отримували дохід, порядок і можливості для розвитку.
Громада це спільна відповідальність. І сьогодні, коли управлінські рішення стають більш системними та зваженими, важливо, щоб мешканці також усвідомлювали: значно краще дати старому клубу чи адмінбудівлі нове життя, ніж роками спостерігати, як вони руйнуються і поступово «з’їдають» бюджет.
Як наголошує міський голова Василь Сідько, Тальнівська міська рада та виконавчі органи послідовно працюють над упорядкуванням комунального майна.
«Ми системно виготовляємо технічну документацію як на неоформлені будівлі, так і на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Насамперед оформлювали ті об’єкти, щодо яких підприємці або сільгоспвиробники виявили бажання взяти їх в оренду для подальшого використання у господарській діяльності. Сьогодні наша робота спрямована на те, щоб усі подібні будівлі були оформлені відповідно до вимог законодавства. Це важливий крок для наведення порядку в обліку комунального майна, забезпечення прозорості та ефективного управління ресурсами громади», – зазначає він.
Окрему увагу, за словами міського голови, приділяють гідротехнічним спорудам, які тривалий час перебували в неоформленому стані та зазнавали поступового руйнування.
«Ми працюємо над їх юридичним оформленням, після чого зможемо передати ці об’єкти в оренду тим користувачам, які вже експлуатують водойми. Це дозволить не лише зберегти гідроспоруди, а й забезпечити їх належне утримання в майбутньому», – підкреслює Василь Сідько.
Анна ДРАГУН
